Навчальні програми

Навчальні програми для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів (за новим Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти)

Історія для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів

http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/navchalni-programy.html

Навчальна програма

«Правознавство (практичний курс)»

для 9-х класів навчальних закладів

з українською мовою навчання

(35 годин, 1 година на тиждень)

Рекомендовано міністерством освіти і науки України,

лист від 21.05.08 р. № 1/11-1969

 

 

Підготовлена авторським колективом у складі:

Пометун Олена Іванівна – зав. лабораторії суспільствознавчої освіти Інституту педагогіки АПН України, доктор педагогічних наук

Ремех Тетяна Олексіївна – аспірантка лабораторії суспільствознавчої освіти Інституту педагогіки АПН України, вчитель правознавства Києво-Печерського ліцею № 171  «Лідер», вчитель-методист

Київ 2008

Пояснювальна записка

Мета і завдання курсу

У сучасних умовах українського суспільства правова освіта є одним з  найважливіших чинників розвитку особистості, становлення громадянського суспільства і демократичної правової держави, умовою формування правосві-домості громадянина. Вона спрямована на отримання знань, навичок, ставлень і ціннісних орієнтацій, необхідних людині для ефективного соціального функціонування, реалізації її життєвих цілей і завдань.

Це потребує посилення практичної спрямованості навчання правознавства, насамперед запровадження для старших підлітків спеціального практичного курсу, основним результатом якого має стати перетворення права на важливий регулятор життя і поведінки учня в умовах його швидкої соціалізації.

Основні риси практичного курсу правознавства для учнів 9 класу полягають у тому, що він:

-         виходить із змісту правознавства, передбаченого Державним стандартом освіти (галузь «Суспільствознавство») й наповнений переважно інформа-цією, орієнтованою на життєві потреби учнів 14-15 років, норми права, що стосуються неповнолітніх,

-         побудований на нерозривній єдності нових для учнів юридичних знань та соціального досвіду школярів, практичних дій щодо вирішення конкретних життєвих проблем. Це дозволяє учням вийти за межі виключно урочної діяльності й включитися в активне громадське життя, використовуючи набуті знання;

-         націлений на виховання учнів у дусі демократичних і національних ціннос-тей, що визначають громадянську самосвідомість та правомірну поведінку особистості;

-         містить профорієнтаційний компонент для забезпечення можливості свідомого вибору учнями правового профілю навчання в старшій школі.

Метою курсу є забезпечення умов для формування елементів правової культури, правових орієнтирів та правомірної поведінки учнів.

Завданнями, реалізація яких забезпечить досягнення означеної мети, є:

1)    познайомити учнів з правом, його важливою роллю в житті суспільства, сприяти усвідомленню ними найбільш важливих понять і термінів юри-дичної науки;  

2)    сприяти формуванню у дітей фундаментальних цінностей, таких як права та свободи людини і громадянина, демократія, активна громадянська позиція й інші, що складають основу демократичної правової держави і грома-дянського суспільства в Україні;

3)    виробити в учнів уміння: використовувати правові знання для реалізації і захисту своїх прав, свобод та законних інтересів; оцінювати і регулювати свої взаємини з іншими; здійснювати вибір моделі поведінки у повсякденних життєвих ситуаціях, орієнтуючись на норми права, що стосуються непов-нолітніх; опрацьовувати окремі положення нормативно-правових актів; застосовувати на правовому матеріалі критичне мислення, аналіз, синтез, оцінку, рефлексію, уміння спілкуватись, дискутувати, розв’язувати проб-леми; сформувати навички правомірної поведінки;

4)    прищепити дев’ятикласникам інтерес до права, заохотити їх до свідомого використання, застосування й дотримання правових норм.

Структура курсу та його зміст відповідають переліченим завданням.

Структура курсу і навчальної програми

Навчальний матеріал структурований за послідовністю введення найваж-ливіших понять юридичної науки і містить: елементи теорії права, що забезпечують формування в учнів уявлень про право як особливу предметно-практичну область, відомості про основні права і свободи людини, про різно-манітні галузі права, способи реалізації та захисту людиною і громадянином своїх прав і свобод. Курс надає учням правову інформацію практичного харак-теру, знайомить їх з типовими для їх віку соціально-правовими проблемами і способами їх вирішення, спираючись на конкретні норми законодавства України.

Зміст розподілено за такими розділами:

Розділ 1. Правила і закони у твоєму житті.

Розділ 2. Ти - людина, значить маєш права.

Розділ 3. Ти і цивільно-правові відносини.

Розділ 4. Закони в житті твоєї сім’ї.

Розділ 5. Твої права у трудових відносинах.

Розділ 6. Твої орієнтири в адміністративному та кримінальному праві.

Розділ 7. Твоя подорож у світ юридичних професій. 

За навчальним планом  загальна кількість годин на курс - 35, 1 година на тиждень. Програма визначає години на вивчення кожного з розділів, а також уроки тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів (4 уроки на рік). Запропонована кількість годин на вивчення кожного розділу є орієнтовною і може бути змінена і використана вчителем на власний розсуд, так само як і резервний час.

         Ліва колонка змісту навчальної програми містить перелік інформаційних питань, що мають бути опрацьовані учнями під час вивчення розділів. Ці питання розподілені у відповідності до окремих тем, хоча цей розподіл може бути змінений вчителем.

Права колонка змісту програми містить державні вимоги до рівня загаль-ноосвітньої підготовки учнів - перелік основних знань, умінь, навичок, ставлень, що мають бути сформовані в учнів як результат засвоєння кожної теми. Особливий наголос зроблено на навчально-інтелектуальні і творчі пізна-вальні вміння, а також уміння учня розв’язувати правові ситуації, спираючись на відповідні знання, давати правову оцінку власним вчинкам і поведінці, а також вчинкам і поведінці однолітків.

Зміст програми

         Зміст курсу є доступним для учнів 9 класу й розрахований на засвоєння його кожною дитиною. Зрозуміло, що правові знання дев’ятикласників не можуть і не повинні бути систематичними і залишаються на рівні елементарних правових уявлень та основних понять. Так само і розвиток умінь учнів знахо-диться на початковому рівні їх формування. Основним завданням учителя є надати цим знанням і умінням практичної спрямованості, побачити їх відбиток у позитивних проявах  правомірної поведінки учнів та їх оцінних судженнях і оцінках.

Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Вступ (1 година)
Мета, завдання, особливості курсу.  Як працювати на уроках курсу. Як користуватись під-ручником	Розповідає про мету, завдання, особливості курсу. Пояснює як працювати на уроках курсу. Висловлює власні очікування щодо вивчення курсу
Розділ 1. Правила і закони у суспільстві та твоєму житті (7 годин)
Що таке правила та як вони виникають. Які правила існують у суспільстві. У чому призначення правил	Пояснює  що таке правила, розповідає як і чому у суспільстві виникають правила. Наводить приклади різноманітних правил та сфер суспільного життя, де вони діють. Висловлює власне ставлення до правил спів-життя людей та їх дотримання
Що таке право. Норми права та галузі права. Які суспільні відно-сини називають правовими	Розтлумачує поняття «право». Пояснює що таке галузь права та норма права. Наводить приклади правових норм та розрізняє їх види. Характеризує правові відносини та наводить приклади правових ситуацій. Висловлює власну оцінку ролі права в житті людей
Що таке закон. Як приймаються закони. Підзаконні акти та їх значення для життя громади. Як і де знайти правовий документ	Називає ознаки закону та описує процедуру прийняття закону. Розрізняє закон і підзаконний акт. Аналізує ситуацію, що регулюється підзаконним актом, пояснюючи його застосування. Висловлює судження щодо необхідності й важ-ливості дотримання приписів законів
Яка поведінка є правомірною. Що таке правопорушення та юри-дична відповідальність. Коли і як особа відповідає за право-порушення (можливо 2 години)	Пояснює що таке правопорушення, описує його  ознаки, розрізняє види правопорушень, наво-дить приклади правопорушень. Розтлумачує поняття «юридична відповідаль-ність», називає види юридичної відповідально-сті. Наводить приклади обставин, що звільняють від юридичної відповідальності. Аналізує правові ситуації щодо правопорушень. Оцінює вчинки та поведінку учасників ситуацій з точки зору її правомірності
Що таке конституція. Як Конс-титуція врегульовує життя гро-мадян України	Пояснює що таке конституція, характеризує Конституцію України як основний закон дер-жави,  розтлумачує зміст її окремих  положень. Називає органи законодавчої, виконавчої та судової влади в Україні, описує їх окремі повноваження. Висловлює судження та обґрунтовує значення конституції
Тематичне оцінювання (1 година)
Розділ 2. Ти - людина, значить маєш права (5 годин)
Що таке права і свободи людини. Загальна декларація прав людини. Види прав і свобод людини. Конвенція ООН про права дитини. Як захищаються права і свободи  людини в Україні й світі		Розтлумачує поняття «права і свободи люди-ни», описує види прав і свобод людини і наво-дить приклади. Називає міжнародні документи з прав людини і прав дитини. Пояснює чому права дитини виділені в окрему категорію прав. Аналізує зміст окремих статей Загальної декла-рації прав людини, Конвенції ООН про права дитини. Пояснює які органи й організації покликані захищати права і свободи людини. Аналізує правові ситуації, використовуючи окремі положення міжнародних документів з прав людини. Висловлює власні судження про значення захисту прав людини і громадянина в Україні
Що означає бути громадянином держави.  Як набути громадянства Україні. Як визначається грома-дянство дітей. За яких підстав припиняється громадянство Ук-раїни		Розтлумачує поняття «громадянство» і роз-різняє статус громадянина, іноземця, особи без громадянства. Називає підстави набуття й припинення гро-мадянства України. Розв’язує правові ситуації щодо набуття грома-дянства дітьми. Оцінює важливість та правове значення юри-дичного зв’язку особи та держави
Конституційні права і свободи людини і громадянина. Як реа-лізувати  та захистити  права і свободи. Які основні обов’язки закріплює Конституція України		Називає основні права і свободи людини та громадянина. Коментує окремі статті ІІ розділу Конституції України, пояснюючи юридичний зміст окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина. Описує конституційні обов’язки громадян України. Аналізує правові ситуації щодо дотримання чи порушення основних прав та свобод людини і громадянина. Оцінює необхідність реалізації громадянином конституційних прав і свобод і виконання обо-в’язків
Право на освіту в Україні. Які середні навчальні заклади існують в Україні. Якими є права та обо-в’язки учнів, вчителів і батьків у навчальному процесі		Пояснює юридичний зміст права на освіту в Ук-раїні та висловлює судження щодо його важли-вості для людини. Наводить приклади навчальних закладів, в яких можна здобути середню освіту і розповідає про їх відмінності. Називає учасників навчально-виховного про-цесу і описує, використовуючи положення нор-мативних актів, їх окремі права та обов’язки. Моделює та розв’язує правові ситуації, пов’-язані з правами і обов’язками учасників нав-чально-виховного процесу. Висловлює власні оцінки взаємовідносин і пове-дінки учасників навчально-виховного процесу в життєвих ситуаціях
Як громадяни беруть участь у житті демократичної держави. Що таке самоврядування. Громад-ські об’єднання та дитячі орга-нізації. Демократія у шкільному житті		Пояснює поняття «демократія» і розповідає про форми участі громадян у житті демократичної держави. Розтлумачує поняття самоврядування, оцінює важливість участі громадян у вирішенні загаль-нодержавних питань та питань місцевого зна-чення. Наводить приклади дитячих і громадських орга-нізацій в Україні і розповідає про їх діяльність. Досліджує демократичні процеси у житті нав-чального закладу, функціонування органів уч-нівського самоврядування, моделює демократи-чні процедури прийняття колективних рішень. Формулює власну позицію щодо  громадянської активності особи
Тематичне оцінювання (1 година)
Розділ 3. Ти і цивільно-правові відносини (5 годин)
Що таке право власності. Як людина стає власником. Як реа-лізувати право власності. Якими правами наділені неповнолітні власники		Пояснює юридичний зміст права власності і характеризує підстави набуття права власності, ілюструє їх прикладами. Розрізняє форми власності, наводить приклади права володіння, користування, розпорядження майном. Розповідає  як дитина стає власником і як вона може розпорядитися належним їй майном. Аналізує правові ситуації на підставі окремих положень цивільного законодавства. Оцінює важливість для людини бути власником
Які договори є цивільно-правовими. Як укласти договір. Які договори можуть укладати неповнолітні		Пояснює що таке договір, називає види ци-вільно-правових договорів, наводить приклади. Розповідає  хто і як укладає договори. Аналізує зразок типового договору щодо його предмету, сторін та змісту. Моделює процедуру укладання договору та роз-в’язує ситуації, що можуть виникнути при укладанні договорів неповнолітніми особами. Висловлює власне ставлення до важливості  дотримання умов цивільно-правових договорів
Як захистити особисті немайнові та майнові права. Цивільно-правова відповідальність мало-літніх та неповнолітніх осіб		Розрізняє особисті немайнові і майнові права та наводить приклади. Називає підстави цивільно-правової відпові-дальності. Складає за зразком позовну заяву і моделює процедуру захисту цивільних прав у суді. Аналізує правові ситуації щодо цивільної від-повідальності малолітніх та неповнолітніх осіб. Висловлює оцінки вчинків і поведінки непов-нолітніх, пов’язані з цивільно-правовою відповідальністю
Хто такі спадкодавець і спад-коємець. Що таке заповіт. Як скласти заповіт. Як успадкувати майно		Пояснює хто такі спадкодавець і спадкоємець, що таке заповіт і називає умови його дійсності. Описує порядок спадкування за законом, розповідає про порядок отримання спадщини. Аналізує правові ситуації, що регулюються нормами спадкового права
Хто такі споживачі, продавці, ви-робники, виконавці. Які права спо-живачів закріплені законодавст-вом України. Як захистити права споживачів. Які організації та установи допомагають спожива-чам у захисті їхніх прав (можливо 2 години)		Розповідає хто такі споживачі, продавці, ви-робники,  виконавці. Називає нормативні акти, коментує положення, що закріплюють права споживачів. Наводить приклади порушення прав споживача з власного життя чи життя членів родини. Моделює ситуації придбання товару, замовляння послуг чи робіт. Описує порядок дій споживача щодо захисту порушених прав, складає за зразком скаргу (претензію) щодо порушених прав споживача. Пропонує варіанти розв’язання  ситуацій пору-шення прав споживачів
Розділ 4. Закони в житті твоєї сім’ї (3 години)
Що таке сім’я і шлюб. Як укласти шлюб. Чи можуть неповнолітні укласти шлюб. Які особисті немайнові та майнові права і обов’язки  мають подружжя		Розтлумачує поняття «сім’я» і «шлюб», обґрунтовує важливість права людини на створення сім’ї. Пояснює, використовуючи положення статей Сімейного кодексу України, умови укладання шлюбу, зокрема порядок укладання шлюбу неповнолітньою особою. Називає окремі особисті немайнові права і обов’язки подружжя і характеризує їх на конкретних прикладах. Аналізує правові ситуації і пропонує шляхи їх розв’язання на підставі норм сімейного права. Висловлює власні думки щодо створення сім’ї
Взаємні права та обов’язки батьків і дітей. Особисті немайнові права дітей. Права батьків і дітей на майно, право на утримання		Пояснює чому права та обов’язки батьків і дітей є взаємними, наводить приклади окремих прав батьків і дітей. Описує обов’язок матері, батька утримувати дитину та обов’язок повнолітніх дітей утри-мувати батьків. Моделює та розв’язує правові ситуації, пов’-язані з правами і обов’язками батьків і дітей. Висловлює власне ставлення до взаємних прав і обов’язків батьків і дітей
Як  держава захищає права дитини в сім’ї. Що таке опіка, піклування, усиновлення		Називає державні органи та установи, що опікуються правами дитини. Оцінює ситуації порушення прав дитини в сім’ї. Розповідає про підстави і процедуру поз-бавлення батьківських прав. Розрізняє усиновлення та опіку і піклування. Моделює та розв’язує правові ситуації. Висловлює судження щодо важливості і зна-чення виховання дитини в сім’ї
Розділ 5. Твої права у трудових відносинах (3 години)
Право на працю в Україні. Як законодавство регулює трудові відносини. Роботодавці та праців-ники на ринку праці. Як знайти роботу. Право та підприємницька діяльність		Пояснює, використовуючи положення Конс-титуції України, юридичний зміст права на працю і наводить приклади відносин, що регу-люються нормами трудового права. Називає основні причини безробіття в Україні, описує шляхи пошуку роботи та оцінює їх ефективність. Складає за зразком резюме для працевлаш-тування. Пояснює що таке підприємницька діяльність та наводить приклади її основних організаційно-правових форм, моделює процедуру реєстрації підприємницької діяльності. Формулює власну позицію щодо важливості права людини на працю
Як укласти і розірвати трудовий договір. Що записується в трудову книжку. Що таке заробітна плата		Пояснює що таке трудовий договір, називає йо-го сторони. Розповідає про процедуру співбе-сіди щодо працевлаштування і порядок при-йому на роботу. Називає основні права і обов’язки роботодавця і працівника. Описує порядок розірвання трудового договору. Складає за зразком заяву про прийом на роботу,  заяву про звільнення з роботи за власним бажа-нням. Пропонує шляхи розв’язання правових ситуацій, пов’язаних із працевлаштуванням
Де можуть працювати підлітки. Як законодавство регулює працю неповнолітніх. Як закон захищає неповнолітніх від експлуатації		Описує, використовуючи положення трудового законодавства, права неповнолітніх у трудових відносинах. Характеризує особливості робочого часу та часу відпочинку неповнолітніх. Досліджує стан дитячої праці в Україні. Пропонує шляхи розв’язання правових ситуацій, пов’язаних із пошуком роботи і працевлаш-туванням неповнолітніх. Оцінює проблеми пошуку роботи та працев-лаштування  неповнолітніх
Тематичне оцінювання (1 година)
Розділ 6. Твої орієнтири в адміністративному та кримінальному праві (6 годин)
Які відносини регулює адмі-ністративне і кримінальне право. Які правопорушення називають адміністративними. За які адмі-ністративні проступки відпові-дають  неповнолітні		Називає відносини, врегульовані адміністра-тивним  і  кримінальним правом. Розрізняє адміністративний проступок і злочин, наводить приклади. Називає органи, що розглядають справи про адміністративні проступки. Описує адміністративні стягнення, що засто-совуються до неповнолітніх. Аналізує і розв’язує правові ситуації щодо адмі-ністративних правопорушень неповнолітніх. Висловлює власне ставлення до найпоши-реніших адміністративних правопорушень неповнолітніх
Що таке злочин. Ознаки та види злочинів. Склад злочину. Наслідки злочину для особи та суспільства. Як не стати жертвою злочину (можливо  2 години)		Характеризує ознаки злочину, описує елементи складу злочину, називає види злочинів, наво-дить приклади. Аналізує правові ситуації і пропонує шляхи їх розв’язання, використовуючи окремі статті Кри-мінального кодексу України. Моделює варіанти поведінки в ситуаціях загрози стати жертвою злочину. Оцінює наслідки злочину для конкретної особи, оточуючих і суспільства в цілому
Що таке кримінальна відпо-відальність і кримінальне пока-рання. Які покарання передбачені Кримінальним кодексом України. Особливості кримінальної відпо-відальності неповнолітніх		Розтлумачує поняття «кримінальна відпові-дальність» і називає її підстави, пояснює що таке покарання. Називає види покарань, що застосовуються до неповнолітньої особи, яка вчинила злочин, розповідає про особливості кримінальної від-повідальності неповнолітніх Оцінює причини підліткової злочинності в Україні. Висловлює власне ставлення до злочинів
Правоохоронні органи в Україні. Міліція і неповнолітні. Як зверну-тися до міліції. Які права має неповнолітня особа при затри-манні, арешті, допиті		Пояснює які органи держави називають право-охоронними і наводить приклади. Описує основні завдання, права і обов’язки міліції. Складає за зразком заяву до відділку міліції. Характеризує права неповнолітніх осіб при затриманні, арешті, допиті. Моделює і розв’язує правові ситуації. Формулює власну позицію щодо поведінки в ситуації взаємодії з правоохоронними органами
Коли порушується кримінальна справа. Як проводиться досудове слідство. Як проходить розгляд кримінальних справ у суді. Права та обов’язки учасників кримі-нального процесу		Називає основні етапи розгляду кримінальної справи. Характеризує учасників кримінального про-цесу. Розповідає про права і обов’язки потерпілого і підсудного. Розтлумачує принцип презумпції невинува-тості та оцінює його значення. Пояснює процедуру судового розгляду крим-інальної справи. Висловлює власну оцінку важливості права людини на захист у суді
Розділ 7. Твоя подорож у світ юридичних професій (1 година)
Які юридичні професії існують. Де  здобути юридичну освіту. Хто такі слідчий і прокурор. Як стати адвокатом, суддею, нотаріусом. Коли і як ми звертаємося до правника	Описує окремі юридичні професії. Характеризує основні повноваження слідчого, прокурора та представників інших юридичних професій. Описує основні вимоги до осіб, які бажають працювати за юридичним фахом. Називає навчальні заклади, що надають юридичну освіту. Аналізує і розв’язує ситуації, в яких особа звертається по юридичну допомогу. Висловлює судження щодо причин популярності юридичних професій у світі
Тематичне оцінювання (1 година) Резерв  (1 година)

Особливості організації навчально-виховного процесу

при викладанні курсу

Практичний курс правознавства як шкільний предмет передбачає певні особливості організації навчально-виховного процесу насамперед обов’язкове систематичне (на кожному уроці) використання інтерактивних методів навчання: мозкового штурму, дискусії, взаємонавчання в малих групах, парах, імітації спрощених судових слухань, ажурної пилки, рольових ігор тощо. Безумовно актуальними є також активні методи: бесіда, тестування, моде-лювання та розв’язування ситуацій, виконання творчих пізнавальних завдань, аналіз публіцистичних і художніх текстів, цікавих фактів з історії та сьогодення. Передбачається вихід за межі уроку шляхом реалізації проектної діяльності в індивідуально-груповій формі, екскурсій, участі в шкільному самоврядуванні, самооцінці школи, соціологічних дослідженнях і т.п.

У контексті інтерактивного навчання правові знання, уміння, ставлення учнів  набувають іншої форми, ніж у традиційному. З одного боку, вони є певною інформацією про навколишній світ, яку учень отримує не у вигляді вже готової системи від педагога, а в процесі власної активності. З іншого боку, учень у процесі взаємодії на уроці з іншими учнями та вчителем опановує системою  апробованих способів діяльності стосовно себе, соціуму, світу вза-галі, засвоює різні механізми пошуку та застосування знань, має можливість безпосередньо під час навчання апробувати нові моделі поведінки і діяльності. Тому зміст освіти, опрацьований учнем таким чином, є одночасно й істру-ментом для його самовдосконалення і розвитку як інтелектуального, так і особистісного.

Пізнавальна діяльність учнів на уроках з курсу правознавства має включати: пошук, первинний аналіз і застосування правової інформації; аналіз окремих положень нормативних правових актів; груповий і індивідуальний аналіз правових ситуацій; формулювання і аргументацію учнем власної точки зору з посиланням на норми права; застосування набутих знань для визначення відповідного закону способу поведінки і порядку дій в конкретних ситуаціях, визначення процедури звернення до відповідних органів й установ по кваліфіковану юридичну допомогу.

Програма не містить великого обсягу матеріалу, залишаючи вчителеві час для використання різноманітних методів і високої активності кожного учня. Це має бути передбачено і при складанні навчально-методичного комплексу до курсу.

Оцінка навчальних досягнень учнів

Як випливає з попередніх розділів навчальної програми, об'єктом оціню-вання в даному практичному курсі є не тільки правові знання і уміння, але й загальна навчальна компетентність учня, наприклад, уміння представити свою думку усно і письмово в різних формах, розв’язувати проблеми та ін., соціальна й комунікативна компетентність, що проявляються у різноманітних способах комунікації і взаємодії учнів між собою, з вчителем, з іншими дорослими. 

Такі освітні цілі, індивідуальні відмінності засвоєння матеріалу учнями, конструювання ними знань на основі особистого досвіду, активний характер процесу навчання обумовлюють необхідність розробки і використовування відповідних методів і інструментарію оцінювання.

Видається, що оцінювання процесу та результатів навчання практичного курсу правознавства вимагає використання як традиційних методів (усне опитування, тестування), так і альтернативних (так зване оцінювання «участі в діяльності», самооцінювання, взаємооцінювання) в різних комбінаціях. Вибір методів оцінювання повинен здійснюватися з урахуванням характеру об'єктів оцінювання: оцінюватися можуть як усні відповіді і письмові роботи, завдання на виявлення операційних умінь, моделювання життєвих ситуацій, так і участь учнів у дискусіях, рольових іграх, підготовка виставки, збір матеріалу з певної тематики (портфоліо), написання твору (есе), підготовка проекту і виконання його і т.п. Важливою є розробка вчителем з урахуванням цілей навчання чітких, ясних і відомих учням критеріїв, відповідно до яких виставляється оцінка.

Підготовка вчителів до викладання курсу та оволодіння інтерактивними методами має передбачати можливість проходження ними тренінгового навчання зі змісту курсу.

Лівун Наталія Анатоліївна,

учитель-методист, учитель історії Пнівської

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Надвірнянської районної ради Івано-Франківської області,

Островський Валерій Васильович,

завідувач відділом суспільних дисциплін

лабораторії суспільно-філологічних дисциплін

Івано-Франківського обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти

Видатні постаті України середини ХVІ – ХVІІІ століть

Програма допрофільного курсу. 8 клас

Пояснювальна записка

В умовах становлення українського громадянського суспільства, перед історичною освітою постає завдання запропонувати підростаючому поколінню не лише сукупність знань, але й сприяти формуванню його національної свідомості, почуття гордості за власний народ і державу, бажання сприймати ідеї гуманізму та загальнолюдських цінностей. Серед таких цінностей – розуміння й усвідомлення місця і ролі особи в історичному процесі.

Життєписи історичних осіб постійно ставали і стають предметом професійних зацікавлень багатьох представників суспільствознавчих дисциплін. З наукової точки зору персоналістика, як складова історіографії, продовжує користуватися незмінною популярністю у колах дослідників минулого.

Постійною є цікавість учнів до видатних людей минувшини. Це пояснюється не лише привабливістю біографічного матеріалу конкретних осіб, але і тим, що крізь призму їхнього життя можна розкрити усю розмаїтість реальних історичних обставин, краще зрозуміти ті умови, в контексті котрих вони діяли. Окрім того, знайомство школярів з життєписами видатних діячів не тільки розважає, а й змушує задуматись над сутністю влади, величчю, внутрішніми переживаннями, місцем можновладців і простих людей в оточуючому світі, над їхніми обов’язками, ступенем особистої свободи.

За радянських часів вирішальну роль в історії відводили народним масам. Однак вона не може відбуватися без конкретних персон та поза їхньою свідомістю, ментальністю, ідеологією чи соціальною поведінкою. Загальний хід суспільного розвитку визначається геополітичними, природними, іншими об’єктивними закономірностями, а видатні постаті змушені діяти у рамках оточуючого їх середовища. Вивчення персоналістики допоможе учням зрозуміти причини, через котрі діяльність найвідоміших постатей України не привела до здійснення їхніх мрій та планів: не вдалося зберегти незалежності держави. Тому знайомство школярів з історичними особистостями відзначається на сьогодні науковою новизною й навчально-виховною актуальністю.

Мета курсу.  1. Ознайомити учнів з життєписом та діяльністю видатних особистостей України кінця XVI – XVIII століть; показати їх вплив на хід історичного процесу; сприяти осмисленню ролі людини в історії.

2.      Формувати історичні уміння і навички, розуміння цілісності суспільного життя, розвивати логічне мислення учнів. Вчити працювати з додатковою літературою, на її основі аналізувати різноманітні події і явища, робити висновки. Розвивати вміння висловлювати свої думки як усно, так і письмово, бачення різноманітних способів розв’язання однотипних проблем.

3.      Виховувати особистісні бачення, почуття толерантності і поважного ставлення до інших точок зору, риси громадянської самосвідомості.

Особливості, структура та зміст програми. Запропонований курс дає змогу учням, досліджуючи особисте життя та діяльність видатних людей, глибше розуміти історичний процес, осмислити місце і роль особи в ньому.

Програма «Видатні постаті України середини XVI – XVIII століть» розрахована на один рік навчання – тридцять п’ять годин у восьмому класі і може використовуватись при вивченні як окремого допрофільного курсу, так і в класах з поглибленим вивченням історії. Тематика підібрана і складена відповідно до програми загальноосвітніх навчальних закладів з історії України, а також вікових можливостей та особливостей психології школярів даного віку. Кожен змістовий блок містить вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів.

В процесі вивчення окремих тем варто поєднувати самостійну дослідницьку роботу восьмикласників з розповідями вчителя. Обов’язковою є демонстрація різноманітних зображень постатей. Педагог повинен залучати учнів до роботи з додатковою літературою, вчити аргументовано і толерантно відстоювати свою точку зору.

Для додаткової мотивації та залучення дітей до пошукової роботи в запропонованому курсі передбачені уроки узагальнення. Їх рекомендовано проводити у формі захисту учнівських творчих робіт. Школярі можуть написати реферат, підібрати джерела та документи для вивчення життя і діяльності того чи іншого історичного діяча, зібрати картотеку книг і статей з даної проблематики, скласти кросворди, ребуси, підготувати малюнки, портрети тощо.

Запропонована програма не обмежує творчості вчителя, тому кожен педагог може доповнювати її на власний розсуд і змінювати кількість годин на вивчення тієї чи іншої теми, не порушуючи хронологічної та логічної послідовності.

Зміст навчального матеріалу	Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів
Урок 1. Вступ. Основна мета та завдання курсу. Загальна характеристика українських земель упродовж середини XVI – XVIII століть. Роль особи в історії.	Учні повинні: -     усвідомлювати необхідність вивчення курсу, його місце в системі шкільної історичної освіти; -     орієнтуватися в перебігу українського історичного процесу упродовж середини XVI – XVIII століть
Урок 2. «Некоронований король України» Василь-Костянтин Острозький. Родина Острозьких. Політична діяльність князя В.-К. Острозького. Люблінська унія і українська опозиція. Князь і козацтво. Академія в Острозі. Князь В.-К. Острозький і Берестейська унія: трансформація поглядів. Останні роки життя.	Учні повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом Василя-Костянтина Острозького Учні повинні уміти: -     описувати постать Василя-Костянтина Острозького, використовувати історичні джерела для його характеристики; -     синхронізувати події, пов’язані із життєписом Василя-Костянтина Острозького, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; -     використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Василя-Костянтина Острозького; -     показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписом Василя-Костянтина Острозького; -     установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Василя-Костянтина Острозького; -     зіставляти та порівнювати життєписи Василя-Костянтина Острозького та історичних постатей відповідного періоду; -     висловлювати своє ставлення до особистості Василя-Костянтина Острозького

1.      Антонович В. Що принесла Україні унія. – Вінніпег: ВС «Екклезія», 1991. – 130 с.

2.      Костомаров М. Князь К. Острозький / В кн. Між двох вогнів. Друга половина XVI – перша половина XVII ст. – К.: Україна, 1996. – С. 295–319.

3.      Митрополит Іларіон. Князь Костянтин Острозький і його культурна праця: Історична монографія. – М.: «Світязь», 1992.

4.      Саух П. Князь Василь-Костянтин Острозький. – Рівне, 2002. – 197 с.

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів

Урок 3. Роксолана – найвідоміша українська бранка. Татарське лихоліття на галицькій землі. Настя Лісовська. Шлях до Стамбула. Дружина султана. Двірцеві інтриги і таємниці. Зв’язки з Україною. Роксолана в творах мистецтва

Учні повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом Насті Лісовської Учні повинні уміти: -     описувати постать Насті Лісовської, використовувати історичні джерела для її характеристики; -     синхронізувати події, пов’язані із життєписом Насті Лісовської, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; -     використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Насті Лісовської; -     показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписом Насті Лісовської; -     установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Насті Лісовської; -     зіставляти та порівнювати життєписи Насті Лісовської та історичних постатей відповідного періоду; -     висловлювати своє ставлення до особистості Насті Лісовської

1.      Грабовецький В. Роксолана в історії. – Івано-Франківськ, 1993. – 44 с.: іл.

2.      Грабовецький В. Роксолана в історії і легендах // В кн. Грабовецький В. Нарис історії Прикарпаття. XVI – перша половина XVII ст. – Т. 2. – Івано-Франківськ, 1993. – С. 121–145.

3.      Кримський А. Історія Туреччини. – Київ–Львів: Олір, 1996. – С. 201–213.

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів

Урок 4. «Український кондотьєр» Дмитро Байда-Вишневецький. Нащадок князів і королів. Фундатор Запорозької вольності. На службі у монархів. Дмитро Байда-Вишневецький у поезії та народній творчості.

Учні повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом Дмитра Вишневецького Учні повинні уміти: -     описувати постать Дмитра Вишневецького, використовувати історичні джерела для його характеристики; -     синхронізувати події, пов’язані із життєписом Дмитра Вишневецького, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; -     використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Дмитра Вишневецького; -     показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписом Дмитра Вишневецького; -     установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Дмитра Вишневецького; -     зіставляти та порівнювати життєписи Дмитра Вишневецького та історичних постатей відповідного періоду; -     висловлювати своє ставлення до особистості Дмитра Вишневецького

1.      Винар Л. Силуети епох. – Дрогобич, 1992. – С. 9–76.

2.      Дмитро Вишневецький [Байда]. – К.: Веселка, 1995. – 77 с.: іл.

3.      Денисенко Л. Козацький гетьман Байда-Вишневецький / Київська старовина. – 1992. – № 1. – С. 70–74.

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів

Урок 5. Козацький володар Молдови Іван Підкова. Походження козацького ватажка. «Вода, що гнула підкови» – версії про прізвище та прізвиська Івана Підкови. Походи в Молдавію. Молдавський володар. Мужня смерть

Учні повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом Івана Підкови Учні повинні уміти: -     описувати постать Івана Підкови, використовувати історичні джерела для його характеристики; -     синхронізувати події, пов’язані із життєписом Івана Підкови, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; -     використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Івана Підкови; -     показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписом Івана Підкови; -     установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Івана Підкови; -     зіставляти та порівнювати життєписи Івана Підкови та історичних постатей відповідного періоду; -     висловлювати своє ставлення до особистості Івана Підкови

1.      Леп’явко С. Козацькі претенденти на молдавський престол (1578–1590 рр.) // Історія України. – 1999. – № 34.

2.      Радовський В. Останній шлях Івана Підкови // Літопис Червоної калини. – 1993. – № 10–12. – С. 7–12.

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів

Урок 6. «Цар Наливай» Северин Наливайко. Дитинство та юність Северина Наливайка. Сотник князя В.-К. Острозького. Молдовський похід. Козацький гетьман. Солоницька трагедія. Легенда про розпеченого мідного бика – страта Северина Наливайка.

Учні повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом Северина Наливайка Учні повинні уміти: -     описувати постать Северина Наливайка, використовувати історичні джерела для його характеристики; -     синхронізувати події, пов’язані із життєписом Северина Наливайка, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; -     використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Северина Наливайка; -     показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписом Северина Наливайка; -     установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Северина Наливайка; -     зіставляти та порівнювати життєписи Северина Наливайка та історичних постатей відповідного періоду; -     висловлювати своє ставлення до особистості Северина Наливайка

1.      Мицик Ю. Як козаки воювали. – Дніпропетровськ: Січ; К.: МП «Пам’ятки України», 1991. – С. 204–208.

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів

Урок 7. Самійло Кішка. Перші згадки про Самійла Кішку. Самійло Кішка і козацькі морські проходи. Турецька неволя і славна втеча. Молдавська кампанія і Лівонська війна. Самійло Кішка в українській літературі

Учні повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом Самійла Кішки Учні повинні уміти: -     описувати постать Самійла Кішки, використовувати історичні джерела для його характеристики; -     синхронізувати події, пов’язані із життєписом Самійла Кішки, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; -     використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Самійла Кішки; -     показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписом Самійла Кішки; -     установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Самійла Кішки; -     зіставляти та порівнювати життєписи Самійла Кішки та історичних постатей відповідного періоду; -     висловлювати своє ставлення до особистості Самійла Кішки

1.      Драгоманов М. Про українських козаків, татар та турків // В кн.: Вибране. – К.: Либідь, 1991. – С. 175–204.

2.      Самійло Кішка. – К.: Веселка, 1993. – 157 с.: іл.

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів

Урок 8. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Дитячі роки Петра Сагайдачного. Формування світогляду. Прихід на Січ. Створення регулярного козацького війська. Походи у Крим і Туреччину. Московський похід. Культурно-просвітницька діяльність. Автономістські настрої гетьмана. Хотинська кампанія 1621–1622 рр. Доля золотого меча Петра Сагайдачного

Учні повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом Петра Сагайдачного Учні повинні уміти: -     описувати постать Петра Сагайдачного, використовувати історичні джерела для його характеристики; -     синхронізувати події, пов’язані із життєписом Петра Сагайдачного, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; -     використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Петра Сагайдачного; -     показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписом Петра Сагайдачного; -     установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Петра Сагайдачного; -     зіставляти та порівнювати життєписи Петра Сагайдачного та історичних постатей відповідного періоду; -     висловлювати своє ставлення до особистості Петра Сагайдачного

1.      Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запорозької Січі. – К., 1993.

2.      Грабовецький В. Де могили українських гетьманів // Дзвін. – 1990. – № 11. – С. 119–128.

3.      Котляр Н., Смолій В. История в жизнеописаниях. – К.: Наук. думка, 1990.

4.      Смолій В. Петро Сагайдачний: воїн, політик, людина // Вітчизна. – 1990. – № 1. – С. 189–194.

5.      Петро Сагайдачний. – К.: Веселка, 1992. – 62 с.: іл.

6.      Яворницький Д. Гетьман Сагайдачний // В кн.: Коли земля стогнала. Друга половина XVI – перша половина XVII ст. – К.: Україна, 1995. – С. 280–319.

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів

Урок 9. Український «Гуттенберг» Іван Федоров. Московський і Заблудівський періоди в житті Івана Федорова. Переїзд в Україну. Книгодрукування у Львові. Засновник друкарні в Острозі. Роль Івана Федорова у розвитку українського книгодрукування

Учні повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом Івана Федорова Учні повинні уміти: -     описувати постать Івана Федорова, використовувати історичні джерела для його характеристики; -     синхронізувати події, пов’язані із життєписом Івана Федорова, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; -     використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Івана Федорова; -     показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписом Івана Федорова; -     установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Івана Федорова; -     зіставляти та порівнювати життєписи Івана Федорова та історичних постатей відповідного періоду; -     висловлювати своє ставлення до особистості Івана Федорова

1.      Огієнко І. Історія українського друкарства. – К.: Либідь, 1994. – С.66–105.

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів

Урок 10. Гальшка Гулевичівна. Перша українська меценатка. Становлення Києво-Могилянської академії. Покровителька Київського братства. Опіка Луцького братства

Учні повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом Гальшки Гулевичівни Учні повинні уміти: -     описувати постать Гальшки Гулевичівни, використовувати історичні джерела для її характеристики; -     синхронізувати події, пов’язані із життєписом Гальшки Гулевичівни, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; -     використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Гальшки Гулевичівни; -     показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписом Гальшки Гулевичівни; -     установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Гальшки Гулевичівни; -     зіставляти та порівнювати життєписи Гальшки Гулевичівни та історичних постатей відповідного періоду; -     висловлювати своє ставлення до особистості Гальшки Гулевичівни

1.      Єлизавета Гулевичівна // Київська старовина. – 1992. – № 5. – С. 17–21.

2.      Кучерук О. Дар Галшки Гулевичівни // Київ. – 1990. – №12. – С. 125–129.

Зміст навчального матеріалу	Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів
Урок 11. Узагальнювальний
Урок 12. Іов Борецький. Становище української церкви на початку ХVII століття. Початки життєпису Іова Борецького. Львівський період діяльності. Заснування Київської братської школи. Митрополит і полеміст. Спадщина Іова Борецького	Учні повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом Іова Борецького Учні повинні уміти: -     описувати постать Іова Борецького, використовувати історичні джерела для його характеристики; -     синхронізувати події, пов’язані із життєписом Іова Борецького, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; -     використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Іова Борецького; -     показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписом Іова Борецького; -     установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Іова Борецького; -     зіставляти та порівнювати життєписи Іова Борецького та історичних постатей відповідного періоду; -     висловлювати своє ставлення до особистості Іова Борецького

1.      Антонович В. Очерк состояния православной церкви в Юго-Западной России с половины XVII до конца XVIII ст. // В кн.: Антонович В. Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори. – К.: Либідь, 1995. – С. 470–532.

2.      Грушевський М., Левицький О. Розвідки про церковні відносини на Україні-Русі XVI–XVIII ст. – Репринт. вид., 1900. – Львів, 1991. – 154 с.

3.      Костомаров М. Київський митрополит Петро Могила // В кн. Між двох вогнів. Друга половина XVI – перша половина XVII ст. – К.: Україна, 1996. – С. 319–328.

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів

Урок 13. Український церковний реформатор Петро Могила. Нащадок молдавських господарів. Від чернецтва до митрополичої кафедри. Реформи Петра Могили. Учений-богослов. Культурно-просвітницька діяльність. Внесок Петра Могили в розвиток української церкви та культури

Учні повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом Петра Могили Учні повинні уміти: -     описувати постать Петра Могили, використовувати історичні джерела для його характеристики; -     синхронізувати події, пов’язані із життєписом Петра Могили, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; -     використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Петра Могили; -     показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписом Петра Могили; -     установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Петра Могили; -     зіставляти та порівнювати життєписи Петра Могили та історичних постатей відповідного періоду; -     висловлювати своє ставлення до особистості Петра Могили

1.      Антонович В. Очерк отношений Польского государства к православию и православной церкви // В кн.: Антонович В. Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори. – К.: Либідь, 1995. – С. 457–469.

2.      Feliks Rosca. Wklad metropolity Piotra Mohyly w culture religijna Rusi Kijowkiej // В кн.: Польща – Україна: 1000 років сусідства. – Т. І. Студії з історії християнства на етнічному пограниччі. – Перемишль, 1990. – С. 59–65.

Зміст навчального матеріалу	Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів
Урок 14. Узагальнювальний
Уроки 15-16. Творець козацької держави Богдан Хмельницький. Походження гетьмана. Версії щодо місця народження Богдана Хмельницького. Битва під Цецорою. Турецький полон. Тернистий шлях до булави. «Батько психологічних воєн». Володар України. Між двох вогнів. Таємниці дипломатії Богдана Хмельницького. Переяславська рада. Березневі статті. Сучасники та нащадки про великого гетьмана	Учні повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом Богдана Хмельницького Учні повинні уміти: -     описувати постать Богдана Хмельницького, використовувати історичні джерела для його характеристики; -     синхронізувати події, пов’язані із життєписом Богдана Хмельницького, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; -     використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Богдана Хмельницького; -     показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписом Богдана Хмельницького; -     установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Богдана Хмельницького; -     зіставляти та порівнювати життєписи Богдана Хмельницького та історичних постатей відповідного періоду; -     висловлювати своє ставлення до особистості Богдана Хмельницького

1.      Антонович В. Характеристика деятельности Богдана Хмельницкого // В кн.: Антонович В. Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори. – К.: Либідь, 1995. – С. 190–194.

2.      Апанович О. Україно-російський договір 1654 р. Міфи і реальність. – К.: Варта, 1994. – 96 с.

3.      Заруба В. А який же той Хміль? Дещо з іконографії Богдана Хмельницького // Наука і суспільство. – 1990. – № 5. – С. 40–43.

4.      Костомаров М. Богдан Хмельницький. – К.: Веселка, 1992. – 93 с.: іл.

5.      Костомаров Н. Материалы и исследования. Богдан Хмельницький. – М.: Чарли, 1994. – 768 с.

6.      Крип’якевич І. Богдан Хмельницький. – Львів: Світ, 1990. – 408 с.

7.      Кулинич І. Б. Хмельницький і Олівер Кромвель // Історія України. – 1999. – № 9.

8.      Мацьків Т. Фатальна ніч під Зборовом // Літопис Червоної калини. – 1991. – № 4. – С. 32–41.

9.      Смолій В., Степанков В. Богдан Хмельницький. – К.: Либідь, 1994. – 624 с.

10. Степанков В. Богдан Хмельницький і проблеми державності України // УІЖ. – 1991. – № 9. – С. 115–127; № 11. – С. 127–140.

11. Тис-Крохмалюк Ю. Бої Хмельницького. – Львів, 1994. – 184 с.

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів

Урок 17. Сини батька Хмеля. Сім’я Богдана Хмельницького. Молдавська корона чи гетьманська булава? Гетьманство Юрася Хмельницького

Учні повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом Тимоша і Юрія Хмельницьких Учні повинні уміти: -     описувати постать Тимоша і Юрія Хмельницьких, використовувати історичні джерела для його характеристики; -     синхронізувати події, пов’язані із життєписом Тимоша і Юрія Хмельницьких, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; -     використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Тимоша і Юрія Хмельницьких; -     показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписом Тимоша і Юрія Хмельницьких; -     установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Тимоша і Юрія Хмельницьких; -     зіставляти та порівнювати життєписи Тимоша і Юрія Хмельницьких та історичних постатей відповідного періоду; -     висловлювати своє ставлення до особистостей Тимоша і Юрія Хмельницьких

1.      Антонович В. Юрась Хмельницький (1641–1685) // Україна. – 1990. – № 10. – С. 24.

2.      Верба І. Як загинув Юрась Хмельниченко // Наука й суспільство. – 1993. – № 9–10. – С. 36–39.

3.      Матях В. Тиміш Хмельницький // Історія України. – 1999. – № 48. – С. 2–3.

4.      Слабошпицький М. З голосу нашої Кліо. – К. – 1993.

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів

Урок 18. Сподвижники великого гетьмана. Іван Богун, Максим Кривоніс, Данило Нечай, Станіслав Морозенко. Полковник Данило Нечай. Іван Богун: шлях від величі до Руїни. Максим Кривоніс: «Мандрівний шотландець». Полковник Станіслав Морозенко

Учні повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписами сподвижників Богдана Хмельницького Учні повинні уміти: -     описувати постаті сподвижників Богдана Хмельницького, використовувати історичні джерела для їх характеристик; -     синхронізувати події, пов’язані із життєписами сподвижників Богдана Хмельницького, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; -     використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписами сподвижників Богдана Хмельницького; -     показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписами сподвижників Богдана Хмельницького; -     установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписами сподвижників Богдана Хмельницького; -     зіставляти та порівнювати життєписи сподвижників Богдана Хмельницького та історичних постатей відповідного періоду; -     висловлювати своє ставлення до особистостей сподвижників Богдана Хмельницького

1.      Гурій О. Іван Богун // Історія України. – 1999. – № 41.

2.      Свєшніков І. Битва під Берестечком. – Львів: Слово, 1992. – 304 с.

3.      Сигидин М. Про загибель Данила Нечая // УІЖ. – 1992. – № 6. – С. 123–30.

4.      Яковлева Т. Іван Богун-Федорович // Київська старовина. – 1992. – № 5. – С. 43–54.

5.      Яковлева Т. Загибель Івана Богуна // УІЖ. – 1991. – № 5. – С. 139–143.

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів

Урок 19. «Хмельницький галицької землі» Семен Височан. Походження родини Височанів. Семен Височан. Ватажок повстання. Взяття Пнівського замку. Соратник Івана Богуна. Лисянський полковник. Завершення життєвого шляху

Учні повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом Семена Височана Учні повинні уміти: -     описувати постать Семена Височана, використовувати історичні джерела для його характеристики; -     синхронізувати події, пов’язані із життєписом Семена Височана, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; -     використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Семена Височана; -     показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписом Семена Височана; -     установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Семена Височана; -     зіставляти та порівнювати життєписи Семена Височана та історичних постатей відповідного періоду; -     висловлювати своє ставлення до особистості Семена Височана

1.      Грабовецький В. Семен Височан – визначний полководець. – Івано-Франківськ, 1994.

2.      Грабовецький В. Хмельницький Галицької землі Семен Височан // В кн. Грабовецький В. Нарис історії Прикарпаття. XVI – перша половина XVII ст. – Т. 2. – Івано-Франківськ, 1993. – С. 163–168.

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів

Урок 20. «Великий страх Московії» Іван Виговський. Шляхетський рід Виговських. Генеральний писар Богдана Хмельницького. Гадяцька угода. Битва під Конотопом. Сенатор і київський воєвода. Закінчення життєвого шляху Івана Виговського. Загадка місцепоховання гетьмана

Учні повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом Івана Виговського Учні повинні уміти: -     описувати постать Івана Виговського, використовувати історичні джерела для його характеристики; -     синхронізувати події, пов’язані із життєписом Івана Виговського, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; -     використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Івана Виговського; -     показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписом Івана Виговського; -     установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Івана Виговського; -     зіставляти та порівнювати життєписи Івана Виговського та історичних постатей відповідного періоду; -     висловлювати своє ставлення до особистості Івана Виговського

1.      Андрухів І. Гадяцька угода між Польщею і Україною 1658 року. – Тисмениця, 1990. – 25 с.

2.      Верба І. Програми гетьманів І. Виговського та П. Дорошенка про устрій української козацької держави (друга половина XVII ст.) // В кн.: Матеріали міжвузівської науково–теоретичної конференції. – Івано-Франківськ: «Галичина», 1992. – С. 63–66.

3.      Яковлів А. Україно-московські договори в XVII – XVIII віках. – Варшава, 1934. – 79 с.

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів

Урок 21. «Між молотом і на ковальнею». Петро Дорошенко – штрихи до портрета. Онук козацького гетьмана. Участь у Національно-визвольній війні. Дорога до гетьманства. Спроба об’єднання Лівобережної та Правобережної України. Дипломатія Петра Дорошенка. Знамениті нащадки гетьмана

Учні повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом Петра Дорошенка Учні повинні уміти: -     описувати постать Петра Дорошенка, використовувати історичні джерела для його характеристики; -     синхронізувати події, пов’язані із життєписом Петра Дорошенка, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; -     використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Петра Дорошенка; -     показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписом Петра Дорошенка; -     установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Петра Дорошенка; -     зіставляти та порівнювати життєписи Петра Дорошенка та історичних постатей відповідного періоду; -     висловлювати своє ставлення до особистості Петра Дорошенка

1.      Курас Г. Життя і смерть Петра Дорошенка // Київська старовина. – 1993. – № 4. – С. 48–56.

2.      Леп’явко С. Доля могили Петра Дорошенка // Пам’ятки України. – 1992. – № 2–3. – С. 42–44.

3.      Мельник Л. Російсько-турецькі взаємини і проблема відновлення об’єднаної Гетьманщини // Історія України. – 1999. – № 8–10.

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів

Урок 22. «Урус-шайтан» Іван Сірко. Славний син Слобожанщини. Як козаки мушкетерам помагали. Незмінний кошовий. Суперечливість дій та вчинків. Лист турецькому султану: міфи і реальність. Смерть Івана Сірка та доля його останків

Учні повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом Івана Сірка Учні повинні уміти: -     описувати постать Івана Сірка, використовувати історичні джерела для його характеристики; -     синхронізувати події, пов’язані із життєписом Івана Сірка, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; -     використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Івана Сірка; -     показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписом Івана Сірка; -     установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Івана Сірка; -     зіставляти та порівнювати життєписи Івана Сірка та історичних постатей відповідного періоду; -     висловлювати своє ставлення до особистості Івана Сірка

1.         Іван Сірко. – К.: Веселка, 1992. – 151 с.: іл.

2.         Нудьга Г. На літературних шляхах: Дослідження, пошуки, знахідки. – К.: Дніпро, 1990. – 349 с.

Зміст навчального матеріалу	Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів
Урок 23. Узагальнювальний
Уроки 24-26. Гетьман України і князь Священної Римської імперії  Іван Мазепа. Мазепи-Колединські і Україна. Королівський повірений, що став українським гетьманом. Кавалер ордена Св. апостола Андрія Первозванного. Семен Палій – колонізатор Правобережжя. Повстання Палія 1702–1704 рр. Відносини між С. Палієм та І. Мазепою. Постать полковника в народній творчості. Іван Мазепа – союзник Карла ХІІ. Полтавська катастрофа. Останні дні гетьмана. Культурно-освітня політика гетьмана. Іван Мазепа як поет і літературний герой. Іван Мазепа в оцінках сучасників	Учні повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом Івана Мазепи Учні повинні уміти: -     описувати постать Івана Мазепи, використовувати історичні джерела для його характеристики; -     синхронізувати події, пов’язані із життєписом Івана Мазепи, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; -     використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Івана Мазепи; -     показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписом Івана Мазепи; -     установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Івана Мазепи; -     зіставляти та порівнювати життєписи Івана Мазепи та історичних постатей відповідного періоду; -     висловлювати своє ставлення до особистості Івана Мазепи

1.        Антонович В. Молдавские сведения о месте погребения и могиле Мазепы // В кн.: Антонович В. Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори. – К.: Либідь, 1995. – С. 247–251.

2.        Барабаш Ю. І. Мазепа – ще одна літературна версія // К. – 1988. – № 12.

3.        Єнсен А. Мазепа. – К.: Укр. письменник, 1992. – 204 с.

4.        Іван Мазепа. – К.: Веселка, 1992. – 132 с.: іл.

5.        Костомаров Н. Мазепа. – М.: Республика, 1992. – 335 с.

6.        Костомаров Н. Мазепинцы // УІЖ. – 1990. – № 8, 10–12; 1991. – № 1, 2.

7.        Луців В. Гетьман Іван Мазепа // Старожитності. – 1990. – № 1–3.

8.        Масенко Л. Невідома сторінка з біографії Семена Палія // УІЖ. – 1990. –№ 9. – С. 106–109.

9.        Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейських джерелах 1687–1709. – Мюнхен, 1988. – 312 с.

10.   Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа і духовне життя України // Пам’ятки України. – 1991. – № 6. – С. 16–21.

11.   Павленко Н., Артамонов В. 27 июля 1709. – М.: Молодая гвардия, 1989. – 270 с.: ил.

12.   Січинський В. Іван Мазепа – людина і меценат // Літопис Червоної калини. – 1993. – № 3–4, 7–9.

13.   Субтельний О. Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIIІ століття. – К.: Либідь, 1994. – 240 с.

14.   Якубова Т. І. Мазепа у 1709 році (відступ від Полтави до Очакова) // Історія України. – 1999. – № 47.

15.   Яр Славутич «Озмітеся всі за руки...» Гетьман Іван Мазепа як поет // Київ. – 1990. – № 3. – С. 99–103.

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів

Урок 27. Гетьман-емігрант Пилип Орлик. Пилип Орлик – дитинство та юнацькі роки. Права рука гетьмана Івана Мазепи. «Пакти і Конституція прав і вольностей Запорізького війська». Невтомний борець за незалежність українських земель. Швецький період життя Пилипа Орлика. Вимушена мандрівка Європою. Відомий нащадок: Григір Орлик – генерал-поручик Людовіка XV

Учні повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом Пилипа Орлика Учні повинні уміти: -     описувати постать Пилипа Орлика, використовувати історичні джерела для його характеристики; -     синхронізувати події, пов’язані із життєписом Пилипа Орлика, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; -     використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Пилипа Орлика; -     показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписом Пилипа Орлика; -     установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Пилипа Орлика; -     зіставляти та порівнювати життєписи Пилипа Орлика та історичних постатей відповідного періоду; -     висловлювати своє ставлення до особистості Пилипа Орлика

1.      Борщак І. Мазепа. Орлик. Войнаровський. Історичне есе. – Львів: Червона калина, 1991. – С. 109–214.

2.      Вивід прав України. – Львів: МП «Слово», 1991. – 128 с.

3.      Замлинський Б. Пилип Орлик // Віче. – 1994. – № 3. – С. 122–136.

4.      Крупницький Б. Гетьман Пилип Орлик (1672–1742). Його життя й доля. – К., 1991.

5.      Пилип Орлик // УІЖ. – 1991. – № 8, 9, 11.

6.      Різниченко В. Пилип Орлик. – К.: Союзбанк, 1981. – 48 с.

7.      Слісаренко А., Томенко М. Історія української Конституції. – К.: Т-во «Знання України», 1993. – 193 с.

8.      Хегман Бертіль. Шведсько-українська велика стратегія щодо Росії (1709–1714 рр.) / Київська старовина. – 1994. – № 6. – С. 72–76.

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів

Урок 28. Павло Полуботок. Козацько-старшинський рід Полуботків. Друг російської корони чи «мазепинець»? Наказний гетьман. Відносини з Малоросійською колегією. Візит до Петербурга та арешт. Таємниця скарбів Павла Полуботка

Учні повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом Павла Полуботка Учні повинні уміти: -     описувати постать Павла Полуботка, використовувати історичні джерела для його характеристики; -     синхронізувати події, пов’язані із життєписом Павла Полуботка, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; -     використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Павла Полуботка; -     показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписом Павла Полуботка; -     установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Павла Полуботка; -     зіставляти та порівнювати життєписи Павла Полуботка та історичних постатей відповідного періоду; -     висловлювати своє ставлення до особистості Павла Полуботка

1.      Історичні постаті України. – Одеса, 1993.

2.      Історія України в особах IX–XVIII ст. – К., 1993.

3.      Скарби Полуботка // Історія в школі. – 1998. – С. 31–32.

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів

Урок 29. Останній гетьман України. Пастух Розум, що став графом Розумовським. Президент Петербурзької академії наук. Відновлення гетьманства в Україні. Відбудова Батурина. Реформи гетьмана Кирила Розумовського. Наступ царизму. Ліквідація Гетьманщини. Останні роки життя Кирила Розумовського

Учні повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом Кирила Розумовського Учні повинні уміти: -     описувати постать Кирила Розумовського, використовувати історичні джерела для його характеристики; -     синхронізувати події, пов’язані із життєписом Кирила Розумовського, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; -     використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Кирила Розумовського; -     показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписом Кирила Розумовського; -     установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Кирила Розумовського; -     зіставляти та порівнювати життєписи Кирила Розумовського та історичних постатей відповідного періоду; -     висловлювати своє ставлення до особистості Кирила Розумовського

1.      Боляновський А., Шуст Р. Булава останнього гетьмана // Літопис Червоної калини. – 1992. – № 6–7. – С. 36–42.

2.      Борисенко В. Курс української історії. – К., 1996.

3.      Володарі гетьманської булави. – К., 1994.

4.      Дорошенко Д. Нарис історії України. – Т. ІІ. – К., 1992.

5.      Грабовецький В. Де могили українських гетьманів // Дзвін. – 1990. – № 11. – С. 119–128.

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів

Урок 30. Петро Калнишевський – останній кошовий отаман. Походження Петра Калнишевського. Шлях до влади. Поборник прав Запорозької Січі. Зруйнування Нової Січі. Соловецький в’язень

Учні повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом Петра Калнишевського Учні повинні уміти: -     описувати постать Петра Калнишевського, використовувати історичні джерела для його характеристики; -     синхронізувати події, пов’язані із життєписом Петра Калнишевського, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; -     використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Петра Калнишевського; -     показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписом Петра Калнишевського; -     установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Петра Калнишевського; -     зіставляти та порівнювати життєписи Петра Калнишевського та історичних постатей відповідного періоду; -     висловлювати своє ставлення до особистості Петра Калнишевського

1.      Архів Коша Нової Запорозької Січі. Опис справ 1713–1776 рр. – К.: Наукова думка, 1994. – 232 с.

2.      Бибика Я. Останній кошовий Запорозької Січі // Літопис Червоної калини. – 1991. – № 5. – С. 30–34.

3.      Кулиняк Д. Останній кошовий Петро Калнишевський. – К.: Знання, 1991. – 48 с.

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів

Уроки 31-32. «Славний син Карпатських гір» Олекса Довбуш. Правди та легенди про народження Олекси Довбуша. Походи О. Довбуша 1738–1743 рр. Польсько-шляхетські війська в боротьбі з опришками О. Довбуша. Активізація загону опришків у 1744–1745 рр. Обставини трагічної загибелі ватажка. Вірні побратимі Олекси Довбуша. Народна творчість про ватажка. Олекса Довбуш в художній літературі. Образотворча довбушіана. Образи Олекси Довбуша в музиці та кінематографії. Олекса Довбуш – розбійник чи національний герой?

Учні повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом Олекси Довбуша Учні повинні уміти: -     описувати постать Олекси Довбуша, використовувати історичні джерела для його характеристики; -     синхронізувати події, пов’язані із життєписом Олекси Довбуша, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; -     використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Олекси Довбуша; -     показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписом Олекси Довбуша; -     установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Олекси Довбуша; -     зіставляти та порівнювати життєписи Олекси Довбуша та історичних постатей відповідного періоду; -     висловлювати своє ставлення до особистості Олекси Довбуша

1.      Грабовецький В. Олекса Довбуш. – Львів: Світ, 1994. – 272 с.

2.      Грабовецький В. Селянський рух на Прикарпатті. – К.: В-во АН УРСР. – 1962. – 210 с.

3.      Ходили опришки: Збірник. – Ужгород: Карпати, 1983. – 384 с.: іл.

Зміст навчального матеріалу	Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів
Уроки 33-34. Узагальнювальні
Урок 35. Підсумковий

Література

Документи

1.      Бутич І. Два невідомі листи // Записки НТШ. – Львів, 1991. – Т. ССХХІІ. – С. 319–327.

2.      Величко С. Літопис. В 2 т. – К.: Дніпро, 1991.

3.      Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. – К.: Т-во «Знання України», 1992. – 192 с.

4.      Літопис Самовидця. – К., 1971.

5.      Олянчин Д. Пункти Івана Виговського українським послам на варшавський сейм 1659 р. // Записки НТШ. – Львів, 1991. – Т. ССХХІІ. – С. 327–351.

6.      Острозький літописець // Галицько-Волинський літопис. – Львів: «Червона калина», 1994. – С. 201–219.

Загальна література

1.          Довідник з історії України (А-Я): посіб. для серед. загальноосвітніх навч. закл. – 2 вид., доопр. і доповн. – К.: Ґенеза, 2001. – 1136 с.

2.          Энциклопедия для детей. – Том 27. – Великие люди мира. – М.: «Мир энциклопедий», 2005. – 640 с.: ил.

3.          Энциклопедия для детей. – Том 5. – История России и ближайших соседей. – Ч. 1. – От древних славян до Петра Великого. – М.: Аванта, 1999. – 688 с.

4.          Энциклопедия для детей. – Том 5. – История России и ближайших соседей. – Ч. 2. – От дворцовых переворотов до эпохи Великих реформ. – М.: Аванта, 1999. – 704 с.

5.          Енциклопедія Українознавства. – Львів: НТШ, 1993 – 2003.

6.          Антонович В. Про козацькі часи на Україні. – К.: Дніпро, 1991. – 238 с.

7.          Апанович О. Розповіді про запорозьких козаків. – К.: Дніпро, 1991. – 335 с.

8.          Бантыш-Каменський Д. История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетманства. – К.: Час, 1993. – 656 с.: ил.

9.          Боплан Г. Л.  Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн. – К.: Наук. думка.; Кембридж: Укр. наук. ін-т, 1990. – 256 с.: іл.

10.     Видатні постаті в історії України /IX-XIX ст./: Короткі біографічні нариси. Історичні та художні портрети: довід. вид. – К.: Вища школа, 2002. – 359 с.: іл.

11.     Горобець В., Чухліб Т. Незнайома Кліо. – К.: Наук. думка, 2004. – 310 с.

12.     Грабовецький В. Гуцульщина XIII–XIX ст. – Львів, 1982. – 151 с.

13.     Грушевський М. Духовна Україна. – К.: Либідь, 1994. – 560 с.

14.     Грушевський М. Історія України-Руси. – В 11 т., 12 кн. – К.: Наук. думка, 1991. – 1998.

15.     Історичні постаті України: Історичні нариси. – Одеса: Маяк, 1993. – 384 с.

16.     Історія Русів. – К.: Рад. письменник, 1991. – 318 с.

17.     Історія української культури. В 15 зшитках. – К.: АТ «Обереги», 1993. – 720 с.

18.     Костомаров Н. Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей. – В 3 кн. – Репринт. воспр. издание 1873–1888 гг. – М.: Книга, 1991. – К. 2. – С. 59–97, 221–325.

19.     Крип’якевич І., Гнатович Б., Стефанів З. та ін. Історія українського війська (від княжих часів до 20 рр. XX ст.) – Львів: Світ, 1992. – 712 с.

20.     Максимович М. Киевъ явился градомъ великимъ…: Вибрані українознавчі твори. – К.: Либідь, 1994. – С. 221–245, 339–345.

21.     Наливайко Д. Козацька християнська республіка (Запорозька Січ у західноєвропейських історико-літературних пам’ятках). – К.: Дніпро, 1992. – 495 с.

22.     Січинський В. Чужинці про Україну. – К.: Довіра, 1992. – 255 с.

23.     Семчишин М. Тисяча років української культури. – К.: АТ «Друга рука», 1993. – 550 с.

24.     Україна і Польща в період феодалізму. – К.: Наук. думка, 1991. – 140 с.

25.     Українська культура: лекції Д. Антоновича. – К.: Либідь, 1993. – 592 с.: іл.

26.     Целевич Ю. Історія Скиту Манявського. – Івано-Франківськ, 1993. – 144 с.

27.     Шевальє П’єр. Історія війни козаків проти Польщі. – К.: Томіріс, 1993. – 224 с.: іл.

28.     Шевчук В. Із вершин та низин. – К.: Дніпро, 1990. – 445 с.

29.     Шерер Жан-Бенуа. Літопис Малоросії, або Історія козаків-запорожців... – К.: Укр. письменник, 1994. – 311 с.

30.     Щербатюк В. Історія регіонів України: Лисянщина. – К.: Логос, 2002. – 428 с.

31.     Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. – В 3 т. – Львів: Світ, 1990 – 1992.

Художня література

1.          Байрон Дж. Г. Мазепа.

2.          Будзиновський В. Осавул Підкови.

3.          Загребельний П. Роксолана.

4.          Іваничук Р. Орда.

5.          Іванченко Р. Останній кошовий Січі Запорізької.

6.          Кащенко А. Зруйноване гніздо.

7.          Кащенко А. Оповідання про славне військо Запорізьке Низове.

8.          Колісник Г. Мазепа – гетьман.

9.          Колісник Г. Полин чорний, мак гіркий.

10.     Колісник Г. Тризна.

11.     Костенко Л. Берестечко.

12.     Кулаковський В. І. Кривоніс.

13.     Лазорський М. Гетьман Кирило Розумовський.

14.     Лазорський М. Патріот.

15.     Лазорський М. Руїна.

16.     Лазорський М. Степова квітка.

17.     Ле І. Наливайко.

18.     Лепкий Б. Крутіж. Мотря. Не вбивай. Батурин. Полтава.

19.     Маковей О. Ярошенко.

20.     Малик В. Таємний посол.

21.     Микитин Т. Семен Височан.

22.     Мордовець Д. Сагайдачний.

23.     Мордовцев Д. Цар і гетьман.

24.     Мушкетик Ю. Яса.

25.     Назарук О. Роксоляна.

26.     Нечуй-Левицький І. Гетьман Іван Виговський.

27.     Островський І. Берестечко.

28.     Панч Петро. Гомоніла Україна.

29.     Плачинда С., Колісниченко Ю. Роксолана.

30.     Плачинда С., Колісниченко Ю. Лисавета Гулевичівна.

31.     Рогова О. Тиміш Хмельниченко.

32.     Руданський С. Павло Полуботок.

33.     Сенкевич Г. Вогнем і мечем.

34.     Смольський Г. Олекса Довбуш.

35.     Смотрицький М. Тренос.

36.     Сосюра В. Мазепа.

37.     Старицький М. Богдан Хмельницький.

38.     Старицький М. Молодість Мазепи.

39.     Старицький М. Руїна.

40.     Тулуб З. Людолови.

41.     Хоткевич Г. Довбуш.

42.     Чайковський А. Сагайдачний.