Методична скарбничка

Формування навичок соціального досвіду учнів у процесі вивчення історії та практичної громадської діяльності школярів

Процес розбудови української держави, її майбутнє залежить від того, якими будуть її громадяни – сьогоднішні учні, наскільки у них будуть сформовані активна життєва позиція, соціальний досвід, національна самосвідомість, моральність та готовність до творчої праці.

Одним з головних факторів виховання дітей та молоді в школі, є уроки історії. Адже саме під час вивчення героїчного минулого Батьківщини, в процесі ознайомлення із суспільним становищем українського народу в різні часи, сприяє формуванню в учнів навичок соціального досвіду, національної гідності, життєвих компетентностей і орієнтирів. У процесі вивчення історії учні отримують знання про теоретичні засади демократії, історичний досвід і життя сучасних демократичних суспільств, політичну систему та конституційний устрій української держави, соціальну структуру та норми соціальної взаємодії.

Однією з головних цілей навчання історії є формування історичної свідомості, яка відіграє вирішальну роль у соціалізації молодого покоління, його залучення до вирішення головних проблем суспільного розвитку,  виховання активної життєвої позиції.

На шкільному курсі історії України лежить відповідальність за формування історичної пам’яті, що є основою історичної свідомості і однією з найважливіших складових національної самосвідомості.

Важливим чинником формування навичок соціального досвіду учнів у процесі вивчення історії є організація роботи школярів у групах. Суть колективного виховання полягає у використанні групи як фактору цілеспрямованої соціалізації дітей. Група справляє відчутний вплив на вихованців, спонукає їх дотримуватися при­йнятих більшістю норм і правил поведінки. Головне у колектив­ному вихованні - сформувати ціннісно - орієнтаційну єдність ко­лективу, досягти того, щоб більшість його членів орієнтувалася на суспільні норми поведінки і цінності. За такої умови колектив стає постійно діючим виховним фактором, спрямовує поведінку кожного вихованця, спонукає до самовдосконалення.

В основі виховання дитячого ко­лективу є такі положення: постановка суспі­льно значущої і захоплюючої для дітей перспективи, залучення їх до спільної діяльності, спрямованої на її реалізацію, опора на ди­тяче самоврядування, використання з метою організації життя дітей гри та змагання, культивування традицій, включення коле­ктиву в систему більш широких соціальних зв'язків.

Групи створюються невеликі за складом у межах одного класу. Досягнення загальної мети реалізується завдяки спільним зусиллям окремих учнів. Групи можуть бути стабільними чи тимчасовими, однорідними чи різнорідними. Найбільш ефективними є групи чисельністю до 4-5 осіб, які складаються з різних за успішністю учнів.

Групова навчальна діяльність не ізолює учнів один від одного, а, навпаки, дозволяє реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги і співробітництва, особливо на етапах закріплення і поглиблення знань, систематизації та узагальнення вивченого матеріалу, контролю та корекції знань.

У школярів з'являються можливості отримувати знання не лише з підручників та від учителя, а й один від одного. Учні опитують один одного, спільно працюють над виконанням завдань і вправ, перевіряють та оцінюють результати кожного члена групи. Під час групової роботи активізується діяльність усіх без винятку її виконавців.

Вивчаючи та досліджуючи історію різних країн, значна увага приділяється діяльності відомих людей. В учнів формуються поняття та розуміння значення відповідальності та обов'язку.

Інтенсивне формування самосвідомості та навичок соціального досвіду припадає на підлітковий вік. Основні його елементи закладаються  у 6–9 класах.

Викладаючи курс історії в 6 класі, важливо застосовувати методичні прийоми з метою виховання в учнів почуття належності до західної цивілізації, розуміння здобутків давніх народів в утворенні всесвітньої культури людства. Одним із завдань курсу є розвиток глибокого інтересу до історичної спадщини народів. Незважаючи на віддаленість історії стародавнього світу в часі учні мають усвідомити, що головні образи та зразки культури перших цивілізацій продовжують жити самостійним життям у наступних епохах, лежать у підвалинах сучасної культури, літератури, релігії, наукових знань сучасних народів світу.

При викладання історії стародавнього світу та історії України слід пам'ятати, що вивчення основних подій, фактів, характеристика історичних осіб, прищеплення вмінь працювати самостійно та робити висновки, оперувати набутими знаннями у своїй соціальній практиці повинно відповідати рівню пізнавальних можливостей дітей 11–12-ти років.

У курсі історії України у 7–9 класах закладено великий виховний потенціал. Зокрема, знання основного змісту історичного процесу, що характеризується значним динамізмом і драматичністю, засвоєння спадщини матеріальної і духовної культури українського народу, історичне осмислення уроків минулого сприяє формуванню раціонально-логічного компонента соціалізації учнів; вивчення сторінок героїчної боротьби українського народу проти іноземних завойовників за незалежність і власну державу сприяє вихованню почуття патріотизму, гордості за свій народ і його видатних історичних осіб, і є основою емоційно-спонукального компонента соціалізації; вироблення вміння використовувати набуті знання на практиці, бережливого ставлення до пам’яток матеріальної і духовної культури, здатності до самоаналізу і самооцінки сприяє формуванню потенційно-діяльнісного компонента формування соціального досвіду учнів.

Для розвитку навичок соціального досвіду необхідним є  формування розуміння учнями таких понять, як суспільство, соціум, громадянин та ін. З цією метою вчителеві необхідно разом з учнями виділити відповідні суттєві властивості явищ,  показати їхнє значення для розв’язання певних ситуацій.

Головним завданням національного виховання на сучасному етапі є формування громадянина України, готового до розбудови української держави. Громадянські риси особистості включають в себе національну самосвідомість, високу духовність, моральність, художньо-естетичну, правову, трудову культуру, активну життєву позицію.

Отже, формування навичок соціального досвіду учнів в процесі вивчення історії, сприяє становленню  життєвих орієнтирів та компетентностей школярів, ефективному виховуванню громадянських рис особистості. 

«Самостійна робота учнів - засіб розвитку пізнавальної активності і творчого мислення»

Самостійна робота на уроках історії має велике навчальне й виховне значення. Вона може дати бажані наслідки лише тоді, копи вчитель застосовує її у певній системі та послідовності; правильно керує нею; працює в тісному контакті з учителями інших предметів, особливо гуманітарного циклу.

В чому ж полягає суть самостійної роботи? Самостійною є та діяльність, яку учень здійснює без сторонньої прямої допомоги, спираючись на свої знання, мислення, вміння, життєвий досвід, переконання, і яка, через збагачення учня знаннями формує риси самостійності.

Дуже важливо навчити учня працювати з книжкою і в школі, і вдома, виробляти в нього звичку “копатися в книжках”. Добре ілюстрований підручник дає можливість набагато краще організувати найрізноманітніші види роботи з ним, активізувати розумову діяльність учнів, розвивати в них активність, самостійність, творчу уяву.

Самостійну роботу учнів над ілюстраціями підручника слід організовувати так, щоб вона була різноманітною - це і уявні екскурсії до тієї чи іншої країни на основі ілюстрацій підручника і використання для порівняння двох або кількох ілюстрацій і інші форми роботи. Основною умовою самостійної роботи учнів з ілюстраціями є вміле поєднання слова вчителя з текстом підручника і малюнком.

Ще одним з важливих видів самостійної роботи, яка сприяє розвитку логічного мислення, усної й писемної мови, творчості, активності й самостійності учнів є ведення словника.

Розуміння історичного процесу неможливе без уявлення його в хронологічних рамках. Хронологія приводить весь багатий історичний матеріал у відповідно-визначений порядок, фіксує історичні події в часі у тій послідовності, в якій вони відбувалися. Розвитку логічного мислення сприяють хронологічні картки. Так, на одній картці можна записати століття, на другій - дату, на третій - подію. Показуючи картку на якій записано дату, учням пропонувалося назвати подію.

В старших класах більше уваги приділялося таким видам самостійної роботи як складання плану-конспекту, який передбачає не тільки стислий виклад головних положень, їх доказів, але й наведення фактів, які ілюструють ці положення. Ефективність роботи по складанню плану великою мірою залежить від наявності в учнів навичок смислового аналізу тексту. План складався за текстом підручника, за кількома джерелами, скласти план оповідання, план розповіді до картини, план розповіді вчителя.

Отже, самостійна робота - не самоціль, а один із засобів поліпшення всієї навчально-виховної роботи, підготовки учнів до життя, до практичної діяльності.

Наступність роботи класовода і класного керівника – запорука плідної

навчально – виховної роботи.

Упродовж усього життя нам (і дорослим, і дітям) доводиться адаптуватись до різних ситуацій. Одним зі складних адаптаційних періодів є навчання у 5-му класі.

Будь - які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

Забезпечення наступності є однією з основних умов успішної адаптації молодших школярів до навчання в основній школі та важливою передумовою успішного навчання у 5-му класі. Для розв'язання проблем наступності в навчально-виховному процесі, особливо в період адаптації молодших школярів до нових умов навчання у 5-му класі, необхідно:

·    ураховувати індивідуальні та психологічні особливості 10-11-річних школярів;

·    постійно спиратись на попередні знання, уміння та навички і на основі зазначеного забезпечувати їх удосконалення, осмислення вже на новому, вищому рівні;

·    забезпечити систему взаємозв'язків у змісті, формах і методах педагогічного процесу, оптимальне співвідношення та зв'язок між окремими етапами навчального процесу;

·    створювати освітньо-дидактичні ситуації, в яких дитина почувала б себе невимушено, комфортно, не боялась розкривати світ власних емоцій;

·    забезпечити систему оптимальних вимог до знань і поведінки учнів, їхніх моральних якостей, форм і методів роботи з ними на всіх етапах навчання;

·    упроваджувати засоби стимулювання та заохочення дітей до пізнавальної діяльності;

·    формувати навички самоконтролю й самооцінки:

·    запроваджувати способи, спрямовані на подолання труднощів у навчанні учнів 5-х класів.

У 5А класі 20 учнів – 12 хлопців і 8 дівчат. Протягом літа до 5А класу прибули 2 учнів – Доскаль Владислав та Чайкун Лілія. Протягом навчального року перейшли ще Десятник Катерина та Петришена Олександра. Учні їх прийняли. Вони добре влилися в колектив. Діти класу допомагають учням, які прибули у знайомстві з новою школою, вчителями та особливостями навчання.Учні 5А класу добре відвідують школу; без поважних причин заняття не пропускають. Дане питання контролюється мною разом з батьками (телефонні попередження).

Основні заняття, які ставлю перед собою як класний керівник це «Вивчення індивідуальних особливостей учнів» та «Формування дружнього та організованого колективу». Для реалізації даної мети регулярно проводжу виховні години, бесіди з учнями та консультації. Також було проведено перші батьківські збори, на яких відбулося знайомство з батьками, вирішено основні організаційні питання, обрано батьківський комітет.

Більшість дітей сумлінно ставляться до навчання, виконують домашні завдання. За результатами успішності у 4А класі було  відмінників. У цьому навчальному році діти підтримують свій навчальний рівень. У 5 класі розширюється обсяг навчального матеріалу з основних предметів, збільшується кількість навчальних предметів, тому діти виділяють часу для підготовки до уроків. Замість одного вчителя з'являються нові педагоги, у яких, звичайно, досить різні стиль поведінки та манера спілкування, а також прийоми ведення занять. Різні вчителі висувають різні вимоги до підлітків, що стилулює їх індивідуально пристосовуватись до кожного нового вчителя.

Починаючи вивчати загальноосвітні предмети, молодші підлітки набувають систематичних знань з основ наук. Багатшою і складнішою стає змістова, предметна сторона знань. Це вимагає від учнів досконаліших способів їх набуття й одночасно дає можливість ширшого застосування набутих знань.

Протягом навчального року відвідую уроки учителів – предметників. Більшість учнів ведуть себе дисципліновано, виявляють взаємодопомогу, зацікавлено слухають вчителя, проявляють активність  на уроці. Діти висловлюють сумніви, ставлять запитання, висувають гіпотези та вступають в суперечки. Консультуюся із першою вчителькою.

Учні 5А класу з бажанням та азартом приймають активну участь у класних та загальношкільних заходах (вікторинах, конкурсах), реалізуючи таким чином творчий потенціал. Адже більшість учнів класу відвідують гуртки та спортивні секції.

Лідерами класу є такі учні: Цимбалюк Іван, Синявська Віталіна, Цимбалюк Дар’я, Корнійчук Олександр. Ізольованих і зневажених дітей у класі немає. Учні прислухають до думки класного керівника та учителів – предметників. Учні класу допитливі, цікавляться навколишнім світом, характеризуються підвищеною пізнавальною та творча активністю, вони завжди прагнуть довідатися про щось нове, чому-небудь навчитись, причому робити все по-справжньому, професійно, як дорослі. Це стимулює підлітків до виходу за межі звичайної шкільної навчальної програми в розвитку своїх знань, умінь і навичок. У класі активно діє учнівське самоврядування: діти мають доручення і відповідально ставляться до їх виконання, проявляють ініціативу.

Перехід із молодшої школи до основної пов'язаний із внесенням змін у динамічні стереотипи спілкування, діяльності, а також зі збереженням окремих компонентів попереднього соціального досвіду. Діти починають більше реагувати на оцінки, які даються їх однолітками та друзями, ніж на оцінки, які вони отримують від батьків і вчителів.

У цьому навчальному році велику увагу слід приділяти віковим особливостям учнів, продовжувати згуртовувати класний колектив.

Прийоми навчання і пізнавальна діяльність учнів на уроках історії План 1. Вплив змісту і прийомів викладання історії на характер пізнавальної діяльності учнів. 2. Навчання учнів прийомів пізнавальної діяльності у 6-8-х класах. 3. Особливості прийомів пізнавальної діяльності на уроках історії у старших класах. 4. Хронологія на уроках історії, її місце і завдання. 1. Вплив змісту і прийомів викладання історії на характер пізнавальної діяльності учнів Різний по характеру учбовий історичний матеріал, який викладається з допомогою адекватних засобів і прийомів, впливає на пізнавальну діяльність учнів по-різному. Як відзначають психологи, наочно-образний і емоційно-образний виклад учбового матеріалу детермінує переважно діяльність відтворюючої і творчої уяви учнів, викликає у них відповідні емоції, створює співзвучні фактам співпереживання. Пояснення і розмірковуючий виклик історичних фактів, супроводжуюча їх еврістична бесіда активізує насамперед понятійну розумову діяльність учнів, спрямовує їх на аналіз фактів, виділення і узагальнення їхніх істотних ознак і зв`язків, на засвоєння теоретичних відомостей у формі історичних понять, законів суспільного розвитку і світоглядних ідей. Використання вчителем узагальнюючих характеристик для того, щоб разом з учнями проаналізувати факти, знайти і конкретизувати теоретичні положення посилює розумову діяльність учнів на уроці історії. У всіх вказаних випадках зміст і прийоми викладу учбового матеріалу мобілізують діяльність пам`яті учнів. В результаті учні запам`ятовують образи, ознаки і визначення історичних понять усвідомлено і в значній мірі неусвідомлено. Аналогічним чином методично вірне викладення неголовних фактів, статичного, історико-картографічного і хронологічного матеріалу сприяє ефективному його освоєнню і запам`ятовуванню учнями у взаємозв`язку з головними фактами. Зміст і характер викладення в якійсь мірі визначають також рівні самостійності пізнавальної діяльності. Пояснюючий виклад історичних даних теоретичного характеру орієнтує учнів на репродуктивний спосіб роботи, на просте відтворення їх з допомогою прийомів, якими при викладенні користувався вчитель. При наявності необхідних умінь пояснюючий виклад теоретичних даних може спрямувати учнів і на більш складну діяльність творчого проблемного характеру. У такому випадку учні повинні володіти більш складними прийомами і уміннями, що дозволить їм творчо відтворити і доповнити поданий вчителем учбовий матеріал. Такими прийомами є, наприклад, складання різних типів планів, тез, логічних схем, заповнення порівняльних, конкретизуючих та інших текстових таблиць. Діяльність проблемного, творчого типу може в учнів викликати розгляд і узагальнення вчителем з активною участю школярів нового фактичного матеріалу з опорою на теоретичні положення. Аналіз фактів, порівняння і узагальнення їх істотних ознак, конкретизація фактами спонукає учнів засвоювати і відтворювати знання у новому вигляді. Найбільш складну творчо-пошукову діяльність учнів детермінує проблемний виклад учбового матеріалу, що нерідко супроводжується еврістичною бесідою. Відповідно застосовуються учбові прийоми, які допомагають учням аналізувати, узагальнювати, порівнювати, конкретизовувати не пояснений, а проблемно викладений учбовий матеріал. Змістовний і методично повноцінний виклад учбового матеріалу необхідно поєднувати з логічно продуманою системою запитань і завдань, які ефективно організують і спрямовують діяльність учнів. Це випливає з того, що головним суб`єктом учбового пізнання сучасна методика вважає учня, який пізнає предмет з допомогою вчителя. Різноманітні питання і завдання, поєднуючись у навчанні з різними елементами учбового історичного матеріалу і прийомами його викладення, посилюють організуючо-творчу роль вчителя на уроці, а, відповідно, посилюють рівень пізнавальної діяльності учнів. 2. Навчання учнів прийомам пізнавальної діяльності у 6-8 класах Починаючи роботу у 6 класі вчителі як правило використовують два види питань і завдань – образні і смислові. Перші навчають учнів засвоювати і відтворювати в образній формі зовнішні ознаки історичних подій. Другі сприяють формуванню уміння осмислювати сутність фактичного матеріалу, засвоювати теоретичні дані у вигляді історичних понять різної складності. Деякі вчителі застосовують також запитання і завдання, які спонукають учнів висловлювати свої судження з приводу тих чи інших історичних фактів. На підставі спостережень було зроблено висновок, що основним початком активізації пізнавальної діяльності учнів є не стимулювання внутрішнього інтересу до історії, а використання зовнішнього впливу у вигляді попередження про наступне опитування. Це означає, що у переважної більшості учнів немає стійкого інтересу до вивчення історії. Для виправлення становища була розроблена спеціальна модель стимуляції інтересу до вивчення історії. В основі її були: картиннє описування, сюжетна розповідь, аналітичне описування. Які почали використовуватися в комплексі з засобами наочності, друкованими історичними текстами, нестандартними уроками. Навчання цим прийома слід починати з показів цих прийомів у своєму поясненні. Школярі отримують завдання спробувати уявити себе в далекому минулому, в ролі історичних персонажів тих часів. Потім в роботу вводяться елементи творчості. Учні мають можливість реалізувати свою схильність до певної фантазії і уяви. Якщо учням складно використовувати ці прийоми базуючись лише на поясненні вчителя і матеріалах підручника, в роботу вводяться фрагменти з документальних джерел і художніх книг історичного характеру. Позитивний ефект в роботі над прийомом дає читання в класі сюжетних історичних текстів по ролях. Таке читання як елемент ролевої гри допомагає учням зрозуміти смисл сюжету, зміст і етапи розвитку історичних подій. Прийоми аналітичного описання найкраще використовувати при вивчення знарядь праці, зброї, інших матеріальних предметів, а також виробничих процесів. При цьому необхідно використовувати опору на наочність. Вчителі досить часто застосовують прийом усного твору на тему яка вивчається з використанням опорних слів і виразів. Учнівські твори повинні аналізуватися в класі. Працюючи з фактичним матеріалом не слід забувати провивчення сутнісних сторін зазначеного матеріалу, що допомагає визначитись із прийомами їх кращого засвоєння і відтворення. 3. Особливості прийомів пізнавальної діяльності на уроках історії у старших класах При систематичному навчанні прийомам учбової діяльності учні в цілому освоюють у 7-8 класах пізнавальні вміння передбачені програмою. Це створює умови як для засвоєння нових умінь, так і для більш продуктивної роботи з учбовим матеріалом. Історичні факти у старших класах вивчаються в основному на рівні відтворюючої діяльності. Причиною цього є великий об`єм учбового матеріалу. Отже, втрачаються набуті навики творчо-проблемного освоєння і відтворення учбового матеріалу. Це є великим недоліком. Вихід бачиться у перенесенні значної кількості навчальної інформації на самостійне вивчення, а вивільнений час можна використати у розвивальному контексті, виведенні прийомів роботи на новий проблемно-пошуковий рівень. Необхідно не втрачати і прийоми образного, емоційного викладення, а, відповідно, вони збережуться і в учнів, що сприятиме підтриманню інтересу до історії. Використовуючи додаткову літературу, кожний вчитель може конструювати необхідні прийоми образного викладення головних історичних фактів і розвивати відповідні вміння у старшокласників. При великих обсягах навчального матеріалу займатися розвитком цих умінь досить проблематично, але в ході перевірки і повторення знань і умінь цю роботу необхідно проводити обов`язково. Слід налаштовувати старшокласників, щоб вони в ході підготовки домашніх завдань відтворювали в своїй уяві образи головних історичних персонажів, залучаючи до цього процесу художній історичний вимисел. У випадках коли образ має значне смислове навантаження, цю його сторону важливо повторювати в ході закріплення знань і умінь. Так після наочно-образного оповідання про розвиток капіталізму у текстильній промисловості Росії необхідно запропонувати учням відтворити на дошці і пояснити схематичні малюнки, що відображають етапи цього процесу. Це допоможе учням ще раз в образній формі уявити і осмислити найважливіші факти із змісту уроку, а разом з тим повторити використаний вчителем прийом образного вивчення головних фактів.