Досвід роботи

Досвід роботи над методичною проблемою:

" Формування історичних понять учнів через використання інтерактивних методів навчання."

Особливістю сучасності є те, що людина, щоб реалізуватися в суспільстві, повинна вчитися практично все своє життя. Якість сучасної освіти, тобто відповідність вимогам суспільства, визначається не стільки кількістю того, що дитина знає і чого вона навчилася в школі, скільки вміннями здобувати нові знання та використовувати їх у нових умовах  Наш час – це час суттєвих змін у науці, техніці, інформаційному середовищі, освіті.

       Актуальність  педагогічної проблеми полягає в тому, що  у сучасному вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі рівень освіти значною мірою залежатиме від результативності запровадження інноваційних  технологій та інтерактивних методів навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до навчання і дають суспільству людей, які здатні приймати нестандартні рішення, вміють об’єктивно та творчо  мислити.

        Мета  досвіду —  за допомогою впровадження інтерактивних методів сформувати  історичну культуру і мислення учнів, виховати людину, яка вміє самостійно мислити, людину, яка зможе зробити свій внесок у розвиток суспільства і держави та буде озброєна необхідними для цього знаннями, вміннями.

      Завдання:

—      охарактеризувати сутність інтерактивних технологій навчання;

—      показати на основі власного досвіду практичне досягнення мети;

—      довести,що використання інтерактивних технологій навчання  сприяють  формуванню історичних понять учнів на уроках.

        Концепція запровадження інтерактивних методів навчання в освіті регулюються основними документами: Національною  доктриною розвитку освіти України,  Положенням «Про порядок здійснення інноваційної діяльності у системі освіти» (1999),  Законом  України  про  освіту, „Про середню  загальну  освіту”, Положенням “Про порядок  здійснення  інноваційної  освітньої  діяльності” (Наказ МОН України  від 17.11.2000р.  № 522)  .

        Мета дослідження полягає в тому, щоб розкрити сутність і значущість використання інтерактивних педагогічних технологій; визначити основні методологічні вимоги, яким мають відповідати інтерактивні методи навчання при формуванні історичного мислення школярів.

Поняття – це «ядро», навколо якого формуються наукові знання. Особливостями історії як суспільної науки є наявність значного теоретичного матеріалу, а значить і понять як його структурних одиниць.

Роль і значення історичних понять опосередковуються тим, що вони є осередком знань; результатом узагальнення найважливіших ознак явищ, результатом пізнання шляхом проникнення в глибину явища, його сутність.

Структура теоретичного компонента навчального історичного матеріалу охоплює категорії, поняття, терміни, судження,  закономірності, причинно-наслідкові та інші зв’язки, тенденції. При цьому основними у цій структурі є поняття – лише оперуючи ними, можна робити, висновки, узагальнення, встановлювати закономірності та зв’язки, аналізувати теорії і концепції.

Державний стандарт передбачає обов’язкове знання учнями понять і термінів у межах навчального предмета – мінімуму знань, що зобов’язані засвоїти школярі. Сформоване поняття є фундаментом будь-якого нового знання. Правильно сформований понятійний апарат учня з предмета обумовлює його здатність до застосування знань і формування предметних умінь. Опанування учнями історичними поняттями є основою для глибоко усвідомлення ними життєвого, реального змісту історії.

Вміння формулювати історичні поняття – це найбільш поширене  вміння, без якого не відбувається вивчення жодної нової  теми. Прийомами формування понять є наведення прикладів зі сфери застосування поняття, прийом характеризування, визначення поняття через розкриття змісту та обсягу поняття, порівняння тощо.

Процес формування історичних понять починається з визначення суттєвих ознак та розкриття їх на конкретному історичному матеріалі. Далі учні повинні знати сутність історичного поняття. Наступними етапами роботи є визначення місця історичного поняття в загально історичному процесі та їх зв’язок з іншими історичними поняттями. Виділяють наступні етапи формування понять: створення цілісної картини історичного явища; виділення його суттєвих ознак; повідомлення поняття, яке закріплює сутність цього явища;визначення поняття; вправи на використання поняття;перехід до вивчення нових понять.

Робота учнів над формуванням понятійного апарату навчає їх прийомам навчальної (складати план, конспекти, тези) та розумової діяльності (аналізувати, узагальнювати, конкретизувати, доводити); переносу прийомів розумової діяльності в нову ситуацію (наприклад, у роботу з новим джерелом інформації); готує учнів до усвідомлення навчального матеріалу й практичного застосування знань у життєвих ситуаціях.

У формуванні понять виокремлюють три рівні: 1) засвоєння інформації (відповідь на питання «що таке»); 2) застосування понять у типовій ситуації; 3) творче застосування знань у новій навчальній діяльності. Опанувати поняттям – це знати його зміст, обсяг, зв’язки і відносини з іншими поняттями й уміти застосовувати в навчальному пізнанні. Встановлення відносин між поняттями, здійснюване в процесі пізнання і навчання, відбувається за допомогою визначення, узагальнення, систематизації та порівняння.

Формування наукових понять є важливим напрямком роботи на уроках історії, тому що опанування основами будь-якої науки перш за все означає засвоєння системи її понять. Історичні поняття, на відміну від уявлень відбивають не чуттєві якості предметів, а їх загальні й суттєві об'єктивні відносини. Значення наукових понять розкривається тільки в системі, через відношення, що відбивають об'єктивні зв'язки речей і явищ. Ці зв'язки виявляються не сприйманням, а в процесі діяльності. Джерелом історичного поняття є не чуттєвий досвід, а певна дія, що шляхом перетворення предметів виявляє в них нові відношення й властивості. В одних випадках вони мають значення для виконання предметами певних функцій, а в інших несуттєві для них. Історичні поняття виділяють і закріплюють функціональні властивості речей і явищ; вони не просто виводяться з досвіду, а створюються у відповідності з поставленим завданням. При цьому вже наявні знання використовуються з нової точки зору для вироблення нових класифікацій об'єктів, нових засобів розв’язання задач. 

Якщо метою навчання історії є формування історичної предметної компетентності учнів, то найбільш адекватним цій меті та таким, що забезпечує її досягнення, є інтерактивне навчання.

Основна ознака інтерактивного навчання – багатостороння комунікація в процесі навчання, коли колективне виконання учнями пізнавального завдання відбувається через їхнє спілкування, що передбачає як участь у колективній діяльності кожного з учнів, так і колективно розподілену діяльність та колективно отриманий результат.

За інтерактивного навчання учень виступає не об’єктом, а суб’єктом навчання – активним учасником подій, власної освіти та розвитку. Вчитель не фокусує навчальний процес на собі. Він із носія готових знань перетворюється на організатора пізнавальної діяльності учнів та консультанта. Акцент у викладанні зміщується з монологічного способу подання інформації та передавання знань учителем із метою їх подальшого механічного відтворення учнями в сторону діалогу / полілогу для розвитку критичного мислення та комунікативних навичок школярів.

За інтерактивного навчання результати досягаються взаємними зусиллями учасників навчання, однак, тільки за умови, що учні беруть на себе відповідальність за них. Такі результати стають системним досвідом учнів, отриманим в процесі спільної активної діяльності, на основі якого формуються їхні знання, навички і ставлення, необхідні для ефективного набуття історичної предметної компетентності.

Ефективне використання інтерактивних методів сприяє залученню до роботи на уроці практично всіх учнів та виробленню в них соціально важливих навичок роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення. Учні перебувають у постійному пошуку – вони отримують відповіді на запитання, знаходять нову інформацію для розв’язання проблеми, розмірковують разом над варіантами й способами виконання завдання. Це розвиває в них навички співпраці й ухвалення спільних рішень, комунікативні навички, навички ведення дискусії й формулювання аргументованих суджень і обґрунтованих висновків; підвищує рівень опанування аналізом, синтезом, узагальненням і абстрагуванням; сприяє розвитку вмінь виявляти різні погляди на правові проблеми, сприймати й оцінювати спектр думок щодо них, шукати й аналізувати різні джерела інформації.

В своїй роботі  намагаюся використовувати якнайбільше різноманітних методів інтерактивного навчання. Та хочу зазначити, що не кожний метод можна використовувати в класі. Для того, щоб правильно підібрати метод, необхідно звернути увагу на підготовленість учнів, психологічну атмосферу в даному класі, вікові особливості учнів.

Процес формування наукових понять являє собою активну діяльність, направлену на розв’язання пізнавальних задач. Ця діяльність включає постановку й розв’язання проблем, формулювання й перевірку гіпотез. Наприклад, формування поняття «мануфактура» (8-й клас, тема: «Наслідки Великих географічних відкриттів»). Так, формування наукового поняття «мануфактура» починається з повідомлення про вивчення нового історичного явища, яке знаменувало собою зародження нових суспільно-економічних відносин. Але для формування наукового теоретичного поняття недостатньо з’ясувати відмінності майстерні нового типу (мануфактури) від майстерні ремісника, а вкрай важливо задатися питанням: завдяки чому здійснився перехід від ремісничої майстерні до мануфактури? Під час розв’язання цієї проблеми учні мають висувати гіпотези, які будуть корегуватися вчителем, внаслідок чого учні усвідомлюють зв’язок між наслідками Великих географічних відкриттів (приток золота й срібла, різке підвищення попиту на ремісничі вироби, поява світової торгівлі та ін.) і появою мануфактур. 

Наступним питанням, над яким слід організувати роботу учнів, є історичне значення появи мануфактур: які зміни відбулися в організації виробництва з появою мануфактур? В результаті дискусії учні засвоюють положення про принципово новий тип виробничих відносин, який базувався на вільнонайманій праці; про те, що поява мануфактур знаменувала собою зародження нових суспільно-економічних відносин, які отримали назву буржуазних (капіталістичних). 

Останнє, на чому слід зосередити увагу учнів, — це соціальні наслідки поширення мануфактурного виробництва: які зміни відбулися в суспільстві; які нові соціальні групи стали зароджуватися; чим вони відрізнялися від тих груп, що вже давно існували? Робота над цими питаннями призведе до усвідомлення наслідків упровадження мануфактур: зародження нових класів у суспільстві (буржуазії й робітників), відносини яких будувалися на обопільній згоді. Після з’ясування всіх суттєвих ознак уводиться визначення поняття «мануфактура» (велике ручне виробництво, засноване на розподілі праці і вільнонайманій робочій силі, виникає внаслідок Великих географічних відкриттів у Європі в XVI ст. і репрезентує зародження капіталістичних відносин). 
Даний підхід сприяє розвитку теоретичного мислення, що спирається на чуттєво-конкретне сприйняття, але воно виходить за його межі й призводить до виявлення такого суттєвого загального, що в безпосередньому сприйнятті не дано; результатом теоретичного мислення є утворення теоретичних понять, побудова мислених моделей, гіпотез. Основними компонентами теоретичного мислення є аналіз (аналіз через синтез) як здатність виділення генетично вихідної основи, абстрагування від зовнішніх, несуттєвих особливостей; рефлексія як здатність людини до оцінки своїх дій; планування (розумове експериментування) як здатність до пошуку й побудови системи можливих дій. 
Формування теоретичних понять і відповідно розвиток теоретичного мислення дає можливість підвищити якість знань: міцність (повнота, тривалість, легкість і безпомилковість відтворення, що забезпечується активною розумовою роботою над матеріалом); глибину (кількість усвідомлених суттєвих зв’язків і відношень у знаннях); системність (усвідомлення певного об’єкта в цілому зі всіма його елементами й взаємовідносинами). 

Учні вчаться формулювати, висловлювати та доводити власну думку, аргументувати й дискутувати, моделювати правові ситуації, збагачуючи власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації; навчаються слухати співрозмовника, поважати альтернативну думку, включатися в діалог, будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній; уникати конфліктів, розв’язувати їх та шукати компроміси; знаходити спільне розв’язання проблем.

Реалізація інтерактивного навчання вимагає створення певних психолого-педагогічних умов – багатостороннього типу комунікації; позитивної психологічної атмосфери на уроці; вироблення правил спільної роботи; формулювання спланованого очікуваного результату навчання; відбору інтерактивних методів і прийомів, що стимулюють процес пізнання, та розумових і навчальних умов і процедур, за допомогою яких досягаються заплановані результати.

Систематичне застосування інтерактивних методів на уроках правознавства дозволяє учням навчитися застосовувати набуті правові знання і вміння у житті, зрозуміти, що такі знання можуть стати у нагоді в професійній чи соціально-побутовій сфері, усвідомити, що правознавство як наука не існує саме по собі, а тісно пов’язана з життям і діяльністю людини.

З метою вирішення поставленої педагогічної проблеми застосовую різноманітні інтерактивні методи навчання.

Імітаційні та рольові ігри – це виконання учнями певних простих, відомих дій, що відтворюють, імітують будь-які явища навколишньої дійсності. Результатом є швидке прийняття рішень та миттєвих реакцій. Імітаційні ігри розвивають уяву та навички критичного мислення учнів, сприяють застосуванню на практиці вмінь, стимулюють прояви їхньої самостійності та творчих можливостей.

Наприклад, при вивченні теми «Південна Україна та Запорозька Січ у другій половині ХVІІІ століття» пропоную учням зімітувати гру. Характеристика постаті Петра Калнишевського, останнього кошового отамана, вивчається шляхом опрацювання історичної довідки та української народної пісні, в якій звучить туга українського народу за славним «батьком Петром», за козацькими часами. Опрацювання тексту цієї пісні відбувається шляхом рольової гри, де одна частина учнів виконують роль українського народу, а друга — російської імператриці Катерини ІІ. Кожна група коментує цей вірш, виконуючи «свою роль».

Рольова гра має на меті визначення особистісного ставлення учнів до конкретної життєвої ситуації, набуття ними досвіду через гру й почуття. Розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями на уроках правознавства сприяє розвитку уяви і навичок критичного мислення учнів, виховує спроможність знаходити і розглядати альтернативні варіанти дій, уявляти себе в тій чи іншій соціальній ролі, співчувати іншим тощо. В ході рольової гри учасники розігрують у ролях визначену вчителем проблему або ситуацію.

Рольова гра потребує ретельної підготовки як учителя, так і учнів. Зокрема, вчитель спільно з учнями має скласти сценарій гри та розподілити ролі. Прикладом рольової гри може була інсценізація прийняття на Січ козаків.

Уявний мікрофон – метод, який надає можливість кожному учневі швидко і лаконічно, імітуючи «говоріння в мікрофон», висловлювати власну думку чи позицію. Наприклад, при вивченні теми «За якими правилами ми живемо?» на етапі узагальнення пропоную учням таке запитання: «Яких соціальних норм ви дотримувались упродовж минулого тижня?»

Метод є ефективним методом на підсумковому етапі уроку, коли учні рефлектують із приводу того, що і як вони робили на уроці. Наприклад, пропоную учням такі запитання: «Що я встиг / встигла зробити на уроці? Чого досяг / досягла? Що залишилося невирішеним? Що сподобалося найбільше? і т. д.

Навчаючи – вчуся – метод, що надає учням можливість брати участь у навчанні та передаванні своїх знань іншим учням. Наприклад, при вивченні теми «Гетьман І. Виговський, його зовнішня та внутрішня політика» можна роздати учням кольорові картки з вказаними на них положеннями внутрішньої та зовнішньої політики Івана Виговського запропонувати їм упродовж 2–3 хвилин прочитати й запам’ятати інформацію, що на них зазначена, а після витікання часу рухатися класним приміщенням і знайомити зі своєю інформацією інших однокласників. Такий метод навчає учнів не лише запам’ятовувати й якомога ближче до першоджерела переказувати інформацію, а й вислуховувати свого співрозмовника та сприймати інформацію від нього.

Коло ідей – метод, ефективність якого полягає в можливості учнів висловити власну позицію чи презентувати результати роботи групи. Наприклад, при вивченні теми « » учні висловлюють свої думки щодо причин Національно-визвольної війни 1648-1657 рр. по черзі, доки не будуть вичерпані всі ідеї з цього питання.

Два – чотири – всі разом – метод, який допомагає через додавання думок знайти найоптимальніше розв’язання тої чи іншої правової проблеми. При застосуванні цього методу варіанти рішення обговорюють учнями спочатку в парах, далі – в четвірках, і, нарешті, в загальному колі. Наприклад, у темі «Запорізька Січ» на етапі закріплення нового матеріалу задаю учням таке запитання: «Як ви вважаєте, у чому полягала історична місія Запорозької Січі?».

Мозковий штурм є ефективним методом колективного обговорення, це колективний пошук рішень, який спонукає учнів проявляти свою уяву та творчість, що досягаються шляхом вільного висловлювання думок усіх учасників обговорення й допомагає знаходити кілька рішень із конкретної теми (проблеми). Наприклад, при вивченні теми «Виникнення Запорозької Січі» пропоную учням таке запитання: «Якими є основні причини заснування Запорозької Січі?» (запитання записується на дошці). Учасники мозкового штурму, думаючи над поставленою проблемою, висувають ідеї щодо її розв’язання. Записуються всі варіанти ідей доти, доки всі присутні не вважатимуть кількість достатньою чи поки всі ідеї не вичерпаються. Потім ідеї аналізуються, групуються й узагальнюються.

Займи позицію – метод, який допомагає виявити різні позиції учнів щодо певної проблеми або суперечливого питання. Його ефективність зумовлюється демонстрацією розмаїття поглядів на проблему, що обговорюється, та надання можливості учням усвідомити протилежні позиції з її розв’язання. Застосування цього методу навчає учнів слухати співрозмовника та аргументувати власну думку. Наприклад, при вивченні теми «Українсько-московський договір 1654 р. Воєнні дії в 1654 –1655 рр.»   ставлю учням запитання «Чи вигідним був договір 1654р. для українських земель?». Далі слід розміщую аркуші з написами «Так, згоден/згодна», «Ні, не згоден / не згодна», «Це складне для мене питання» й пропоную учням стати біля відповідного твердження залежно від їхньої думки. Учні в створеній групі обговорюють власну позицію й подають на загальне коло підготовлені аргументи. Після викладу різних думок  запитую, чи є хтось із учнів, хто бажає змінити позицію й хоче перейти до іншої групи. Якщо такі учні є, вони мають аргументувати своє рішення. Далі підбиваю підсумки, а учні називають найбільш переконливі аргументи своєї (чи іншої) групи.

Метод прес є ефективним при обговоренні суперечливих питань, при проведенні вправ, де учень має посісти визначену позицію щодо обговорюваної правової проблеми. Метод надає учням можливість виробити аргументи, висловити думку з дискусійного питання, сформулювати власну думку в чіткій і стислій формі. Алгоритм методу включає такі етапи:

1) висловлення думки, позиції (я вважаю, що …);

2) обґрунтування думки, позиції, наведення причини появи цієї думки, тобто того, на чому ґрунтується думка, позиція  (… тому, що …);

3) ілюстрація думки, позиції прикладами – наведення фактів, що демонструють докази й підсилюють думку, позицію (…, наприклад, …);

4) формулювання висновків – узагальнення думки, що необхідно робити; заклик прийняти думку, позицію (… тому, таким чином, отже …).

Перед застосуванням прес-методу наводжу приклади до кожного з його етапів, а потім пропоную учням за бажанням спробувати застосувати цей метод до будь-якої правової проблеми за їхнім вибором.

Наприклад, при вивченні теми «Українсько-московський договір 1654 р. Воєнні дії в 1654 –1655 рр.» на етапі закріплення вивченого матеріалу задаю питання: «Як ви вважаєте, чому виникли різні точки зору щодо Переяславської ради?»

Методична наука сучасності по праву вважає, що інтерактивне навчання на сьогодні має значні переваги над традиційними методами навчання. Інтерактивні навчально-педагогічні технології дають змогу краще розвивати, засвоювати навчально-програмовий матеріал, вони допомагають  вчителю активізувати учнів, дають поштовх до поліпшення логічного мислення. Інтерактивне навчання допомагає вчителю тісніше згуртовувати учнів на співпрацю, на високий кінцевий результат.

  Створюючи на уроках атмосферу діловитості, активності ( за допомогою інтерактивних технологій, учні домагаються значно кращих навчальних досягнень). Таким чином ефективніше розвивається самостійність  учнів. За допомогою сучасних методів навчання учні впевнено набувають комплексу повноцінності. Тут вони проявляють себе як справжні учасники навчального процесу. Бо саме на таких нетрадиційних уроках, як: урок – гра, дискусія, урок з використанням тестів, алгоритмів, урок з використанням таких методів, як: «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Займи позицію», «Навчаючи – вчуся», «Робота в парах», «Ток-шоу» діти активізуються стають емоційно-енергійними логічно розвиненими. В кінцевому рахунку ерудованими.

      Запроваджуючи на уроках історії такі новітні технології як «мікрофон»,     «розігрування історичної ситуації в ролях», «Ажурна пилка», «Коло ідей», «акваріум», «Прес» і інших, учні вчаться досягти мети.

      Використовуючи інтерактивне навчання, дійшла висновку, що вчителю і учням набагато легше і цікавіше на уроці. Та й знання стають міцнішими. Тому у подальшому буду розвивати інтерактивні інноваційні технології, яким на сьогодні, як на мене, не має альтернативи.